Рецензії
Кіборги. Герої не вмирають
Дмитро Сидоренко

Оцінка

Стрічка присвячена подіям в Донецькому аеропорту на початку російського вторгнення на Донбас. Українські бійці захищали термінал цілих 242 дні, ставши символом незламності українського духу, за що і отримали прізвисько Кіборги. Фільм з перших кадрів кидає персонажів у бій на так званій «дорозі життя», що відділяла аеропорт від найближчого опорного пункту українського війська. А глядачів з перших хвилин кидає в піт, бо рівень співпереживання хлопцям такий, що важко стримати сльози. Бюджету у 48 млн грн, звичайно, не вистачило на блокбастер про війну, хоча автори навіть танки використали. Проте кіно все одно звелося до перестрілок в коридорах аеропорту і перемовин у хвилини тиші. Перемовин не з ворогом, а захисників аеропорту між собою. Адже кіборги на екрані переймаються боями з сепаратистами менше, аніж суперечками поміж собою про те, хто більше любить неньку. Нам демонструють, що Україну захищають зовсім різні люди, від молодого Мажора, до бувалого Діда. Тому більша частина фільму присвячена їх мотивації бути на передовій. Сьогодні ж це виглядає алюзією на баталії українців на будь-яку тему, від президентських виборів, до правил паркування. Єдина різниця в тому, що Кіборгам все ж вдається за суперечками не забувати про спільну мету і боротися за неї. А от решті співгромадян це рідко до снаги. Фільм «Кіборги» втримався на межі ура-патріотичної пропаганди, містить доволі якісний екшн, якого так бракує у вітчизняному кіно, і досі чіпляє за живе, хоча від показаних подій минуло багато часу. Що ще потрібно, аби нагадати, що сваритися між собою зарано, коли ворог досі на нашій землі.

Рейтинг

Кінокритиків: 9, Глядачів: 8.5
Пульс
Анна Проскурня

Оцінка

Сходив до спокою в гості, Довго не знав, куди йти. Нові перепони на помості Шипами відведуть до мети. «Живи, мрій, долай!» – послання Небосхилу Не кожен на Землі впізнає. Знов роздивляєшся поламані крила… А мрія все ж існує. Вона не просто є.

Рейтинг

Кінокритиків: 10, Глядачів: 0
Стрімголов
Дмитро Сидоренко

Оцінка

Режисерка характеризує сюжет коротко: «кохання під час пи***ця». А я б сказав, що це класична, ба навіть буденна історія нещасливого кохання несформованих особистостей. Коли у вир почуттів затягує людей, які навіть з собою справитися не можуть, добром це не закінчується. Зважаючи на всі проблеми та незгоди, бекграунд і моральні травми, щасливого кінця в цих відносинах не може бути апріорі. І це усвідомлюють навіть герої у виконанні чудових Андрія Джурдж-Сілецького та Даші Плахтій. Проте, розуміючи наслідки, вони все одно не можуть зупинитися, немов вперше скуштувавши кохання на смак. Щоб кіно не перетворилося на побутову драму, нам пропонують сюжетні гілки про браконьєрів, повістку в армію, еміграцію тощо. Але головними все одно лишаються уривчасті діалоги і непевні погляди героїв, котрі покохали і не знають, що з цим коханням робити. Якщо ви теж пропустили «Стрімголов», можу поділитися знижкою на перегляд. Воно того варте хоча б заради класних акторів і чуттєвого переспіву Тичини від Мар'яни Клочко.

Рейтинг

Кінокритиків: 7, Глядачів: 8.5
Жінки, що грають в ігри
Дмитро Сидоренко

Оцінка

Фемінізм – глобальний тренд. Рано чи пізно і церква скаже, що Єву створили одночасно з Адамом. Та поки мусимо займатися позитивною дискримінацією і «підсвічувати» роль жінок. Один з прикладів - премія Women in Arts, як спосіб нагадати, що роль жінки в культурі – не лише бути музою чи служницею митця. Вона й сама може творити. Надія Парфан зафільмувала колективний портрет семи переможниць Women in Arts 2021, який називається «Жінки, що грають в ігри». Письменниця Софія Андрухович, редакторка розділу культури Віра Балдинюк, диригентка Оксана Линів, художниця Аліна Клейтман, культурна менеджерка Юлія Федів, театральна режисерка Тамара Трунова і кінорежисерка Ірина Цілик розповідають про ігри, в які вони грали в дитинстві, і в які грають зараз. А насправді розповідають про себе.

Рейтинг

Кінокритиків: 7, Глядачів: 0
Сага
Анна Проскурня

Оцінка

Сто років, сто кроків, сто думок. Не йди! Ще не зайшло сонце, І не завершило урок. Нехай у нас із тобою Різні кінці однієї арки, Неперехресні блискучі ставки, Та кожна краплина цих струмочків – Частина однієї, Всемогутньої, Сторічної ріки. Сто років, сто кроків, сто думок. Небеса, зачекайте трохи! Не натискайте на курок. Полум’я свічки любов’ю загорну. Порахую до ста, В твоїх обіймах на цілий вік втону.

Рейтинг

Кінокритиків: 10, Глядачів: 0
Погані дороги
Дмитро Сидоренко

Оцінка

Фільм скомпоновано з чотирьох новел, події яких відбуваються на Сході протягом 2015 року. Місце дії визначає загальне емоційне забарвлення. Кожна з новел розкриває неприємні сторони життя регіону під час гібридної війни. Це й п’яні директори шкіл, що намагаються жити за принципом “і нашим, і вашим”, і школярки, які зустрічаються з військовослужбовцями як єдиними платоспроможними чоловіками регіону, і проросійські бойовики, котрі беруть у полон українок, аби ґвалтувати та знущатися. Це не перша стрічка про жахи війни, за останні роки ми їх побачили чимало. Але саме Ворожбит вдалося так майстерно показати нелюдські випробування, які випали на долю України, що і дивитися страшно, і відвернутися не можеш.

Рейтинг

Кінокритиків: 9, Глядачів: 8.667
Людина з табуретом
Анна Проскурня

Оцінка

Чи ти зумієш смугу переплисти, Що небесами простяглася в тінь? Таке питання виникає в скронях, В мить, коли око застигає, Зустрівши Неосяжну Далечінь.

Рейтинг

Кінокритиків: 10, Глядачів: 7
Прощавай, Головін
Дмитро Сидоренко

Оцінка

Ми застаємо головного героя, Яна Головіна, невдовзі після смерті батька. Блукаючи рідними дворами поміж панельних багатоповерхівок, він раз за разом поринає у спогади про похорон і в той же час розмірковує про майбутнє. Хлопчина збирається з силами, щоб відправитися закордон. Назавжди. Лишилося тільки попрощатися з сестрою. «Прощавай, Головін» вийшла цікавою історією про спробу поїхати і спробу лишитися. Це драма про те, як зміна звичного середовища може бути хоробрим вчинком мрійника чи втечею боягуза. А може й просто безвихіддю. Відеоряд інколи виглядає занадто аматорським, а текст – по-підлітковому пафосним, проте потенціал є, що підтверджує активне фестивальне життя фільму.

Рейтинг

Кінокритиків: 6.5, Глядачів: 0
Вхід через балкон
Дмитро Сидоренко

Оцінка

Автор проїхав Україною від Одеси і Горішніх Плавнів до Києва та Львова. Поспілкувався з місцевими господарями балконів, архітекторами, істориками, антропологами, щоб зрозуміти відношення українців до цієї архітектурної форми. У стрічки крутий відеоряд, я постійно натискав паузу, щоб розгледіти всі ті балкони, балкончики та балконищі. А от музичний супровід не сподобався. Та й розповіді героїв почасти плутані. Проте фільм точно прийдеться до душі тим, хто цікавиться архітектурою, урбаністикою, соціальним середовищем міста. Найбільш вразили історії про те, як архітектори вже на стадії проєктування боролися проти можливого засклення балконів у 70-х роках і в наш час. Програли і тоді, і зараз. Бо ніщо не зупинить людину, котра невдоволена умовами власного життя.

Рейтинг

Кінокритиків: 7, Глядачів: 0
Добрі кекси
Анна Проскурня

Оцінка

Листочки у польоті твоїх днів Складаються спонтанно, ніби карти. Щорічні островки календарів Лякають підсвідомість, Наче новизна Шкільної парти…

Рейтинг

Кінокритиків: 10, Глядачів: 0