Розповідь про Миколу Сарма-Соколовського, православного священика, який, захищаючи ідеї самостійної України, віддав все своє життя боротьбі за її незалежність.

Ще з молодих років він був керівником одного з підпільних загонів УПА. За свої погляди і діяльність відсидів багато років у радянських концтаборах. Отець Микола – різнобічно  обдарована людина: він художник, поет, пісняр-бандурист.

Від початку війни в Україні на кладовищах з’явились могили з табличками «Тут спочиває тимчасово невстановлений захисник України». Там лежать тіла військових, імена яких шукають волонтери проєкту «Евакуація 200». Вони без гарантій безпеки забирали тіла після трагедії під Іловайськом – це був перший виклик для їхніх бригад. І продовжують це робити після повномасштабного вторгнення Росії. Коли особа військового відома, його тіло відвозять рідним, аби ті могли попрощатись, залишити в могилі особисті речі: «Батьки отримують тіло, їм є куди прийти. Це горе, це трагедія, але вони мають впевненість. А поки немає тіла, то вони з надією, що він живий, що він можливо у полоні».

Інколи до отримання тіла проходять роки. «Мама попрощалась з тілом сина через п’ять років, приїхала і сказала: “Я забираю сина додому”», – розповідає координатор Павло Нетьосов. Для волонтерів важливо знайти і встановити всіх, попри труднощі. Про організацію «Евакуація 200», його місію і людей, що їй слідують – у документальному фільмі «На щиті».