Рецензії
Безславні кріпаки

Погані хлопці: рецензія на фільм «Безславні кріпаки»

Пригодницьке кіно про відчайдушних напарників у вестерн-самурайському сеттінгу з умовною Україною.

«Безславні кріпаки» лише на перший погляд повна Тарантіновщина. Якщо придивитися, то це типове олдскульне бі-муві 80-90 років, яке увібрало в себе жанри вестерну, тямбара, трешової комедії та екшну про джентльменів удачі. А від режисера «Джанґо» та «Мерзенної вісімки» – лише кілька сцен і назву. Відшукувати випадкові відсилки у фільмі – справа марна, коли й сам режисер Роман Перфільєв наполягає, що «ніяких відсилок не закладав». Хоча сцена із хлопчиком – точно з «Одного разу на Дикому Сході» Серджіо Леоне. Але ж кіно не про відсилки.

Тож, «поганий хлопець», який жадає помсти, зустрічає «хорошого», сповненого романтизму поета, який визнає зі зброї лише перо і слово. Вдвох вони відправляються у пригоду, щоб розібратися з поганцями та врятувати дівчину.

Сергій Стрельников суворо пижиться, Роман Луцький – мрійливо жмуриться, Андрій Малинович – лиходійствує. І ніби всі на своїх місцях. Хіба що Катерині Слюсар доводиться відігравати номер «дівчини в біді», бо кіно, нагадаю, зроблено за олдскулом, в якому жінка скоріше об’єкт, ніж суб’єкт картини.

Найкраще в фільмі працює екшн. Поєдинки за сучасними мірками винахідливі і якісно поставлені. Навіть дивуєшся, чи не помилився кінозалом. Бійки один на один та один проти всіх поставлені натхненно і з вогником. Гірше виходить з гумором. Один раз процитувати Кобзаря вийшло дійсно смішно і влучно, в інших випадках жарти скочуються до рівня старих анекдотів про євреїв.

З хорошого – це не дратує, та й швидкий темп розвитку подій дозволяє миттєво перевести увагу. Ніби дивишся чергову серію «Піратів Карибського моря», де за біганиною вже не ясно, куди ділися ніндзя-охоронці, про які мечі там йшла мова і хто за що б’ється.

Навіть диву даєшся, що попри весь безлад на екрані, фільм остаточно ним так і не стає. Японський барон возить дівчат з України в Японію? Самураї б’ються з кріпаками-ковбоями? От-от мали б з’явитися прибульці – і глядач вже не здивується. Але ні. «Безславні кріпаки» все ж таки зберігають баланс між вигадкою і здоровим глуздом. Тож ні на мить інтерес до подій на екрані не втрачається.

«Безславні кріпаки» чудово спрацьовують на тлі ностальгії за бойовиками зі стареньких відеокасет. І слідом за «Танго і Кеш» чи «Розбірки в маленькому Токіо» потягнули б на сиквел, але продовження не буде. Бо воно нікому не буде потрібне.

Шевченка у фільмі Перфільєва ще менше, ніж у «Толоці» Іллєнка. Якби героя звали просто Тарас, без прізвища, на хід подій це б жодним разом не вплинуло. І якщо не шукати в ньому глибини чи хоча б сенсу в діалогах, а переглянути фільм просто для відпочинку, то «Безславні кріпаки» стануть тим випадком, коли український розважальний фільм виконає своє завдання – не розчарує і стане захопливою забавою. Головне, нічого іншого від нього не чекати.

Рейтинг

Кінокритиків: 8.5, Глядачів: 8.667
В. Сильвестров

Рейтинг

Кінокритиків: 8, Глядачів: 0
ДАУ. Наташа

Рейтинг

Кінокритиків: 6, Глядачів: 0
Із зав'язаними очима

Рейтинг

Кінокритиків: 8, Глядачів: 0
ДАУ. Дегенерація

Рейтинг

Кінокритиків: 7, Глядачів: 0
Мій Космос

Рейтинг

Кінокритиків: 7, Глядачів: 0
Мати Апостолів
Юрій Житняк

Оцінка

Фільм «Мати Апостолів», поставлений грузинським режисером Зазой Буадзе піднімає нову тему для українського кінематографа - жертовного болю матері українського воїна, який виконує свій військовий обов'язок на лінії вогню. «Любов матері - всеосяжна. Коли син потрапляє в небезпеку, мати без коливань кидається йому на допомогу. Заради порятунку дитини вона здатна на все! Навіть пройти крізь пекло війни ». Саме цими рядками починається синопсис кінострічки. У фільму є всі складові, щоб стати помітною кінематографічною подією в Україні: - Актуальний сюжет, заснований на реальних подіях, а також власних рефлексіях режисера; - Професійна гра акторського колективу (ну і як могло бути інакше, якщо до зйомок в картині вдалося залучити таких зірок, як Богдан Бенюк, Наталія Половинка, Олександр Пожарський); - Майстерна операторська робота і внутрішній дизайн (настільки бездоганний, що іноді здавалося, що розташування декорацій вивірялися штангенциркулем); - Музичне оформлення (Були залучені українські композитори Ілля Разумейко і Роман Григор - автори трендових сучасних оперних постановок). Бюджет фільму склав 21 млн. гривень, що в порівнянні з «Атлантидою» Валентина Васяновича, в два рази менше.

Рейтинг

Кінокритиків: 10, Глядачів: 0
Чапля

Рейтинг

Кінокритиків: 6, Глядачів: 0
У Манчестері йшов дощ

Рейтинг

Кінокритиків: 8, Глядачів: 0
Уроки української

Рейтинг

Кінокритиків: 5, Глядачів: 0