Будинок «Слово». Нескінчений роман

120 хвилин - Україна - 2021

Статус Завершений

Рейтинг

Кінокритиків: 8, Глядачів: 0

Формат Фільм

Категорія Повнометражний ігровий

Жанр Драма

Виробник Фреш Продакшн Груп

Дистриб’ютор B&H Film Distribution Company

Режисери-постановники Тарас Томенко

Сценаристи Тарас ТоменкоЛюбов Якимчук

Оператори-постановники Михайло Любарський

Художники-постановники Шевкет Сейдаметов

Композитори Алла Загайкевич

Звукорежисери Михайло Закутський

Режисери монтажу Олексій ШамінМихайло Любарський

Художники з костюмів Надія КудрявцеваЮлія Глемейда

Художники із гриму Ганна Лукашенко

Кастинг директори Наталія Наталушко

Продюсери Олег ЩербинаЮлія ЧернявськаПилип ІллєнкоРостислав Мартинюк

Виконавчі продюсери Лариса Халяпіна

Актори 1-го плану Дмитро ОлійникВ'ячеслав ДовженкоНіна НабокаМарина КошкінаВалерія ХодосЮрій ОдинокийАндрій МайЮлія ЧепуркоКостянтин ТемлякГеннадій ПопенкоРоман ХалаімовДмитро ВікуловАндрій ІсаєнкоСлава КрасовськаВасиль ТокарГалина СвятаОля ПасічникЄвгеній ЛамахРоман ЯсіновськийСтаніслав Сукненко

Актори 2-го плану Олена СвітлицькаДмитро ОрловОстап ДзядекДмитро ЧерновДенис ДрачевськийЄвгеній ГудзьДенис ШацькийВ'ячеслав НіколенкоОлег ІваницяОлександр ЯремаГанна ЛевченкоБорис ГеоргієвськийІгор ГнєзділовДмитро ВівчарюкАнжеліка ПетровськаОлександр ПавленкоГригорій ГанзбургМаксим БулавінЛюдмила КиянАнтон ГойдаІгор ДубінінНадія БасКостянтин ЄвдокімовКостянтин ШиряєвЮля МаксименкоНікіта АнаньєвЮлія ДорофійТарас БарнякЄвген ОрловЛілія БитикІрина СєраяАндрій Пономарьов

Рік створення 2021

Країна Україна

Мова Українська

Світова прем’єра 08 жовтня 2021

Прем’єра в Україні 17 червня 2022

Прокат в Україні з 09 травня 2024

Бюджет ₴ 60 045 396

Бокс офіс Україна (за весь період) ₴ 12 808 294

Глядачі в кінотеатрах 83031

1927. Радянська Україна. За наказом Сталіна у Харкові збудовано кооперативний будинок «Слово». Найвидатніших українських письменників заселяють у комфортні квартири. Усі вони стали учасниками експерименту, спрямованого на виведення нового типу радянського письменника та тотальний контроль над процесом творчості з метою створення єдиного художнього методу соціалістичного реалізму та не кожен з письменників погоджується оспівувати культ Сталіна. Неочікувано для мешканців будинку «Слово» до них підселяють нікому не відомого молодого письменника Володимира Акімова. Хто він? Ніхто не знає. З його появою в будинку «Слово» починають розгортатися дивні події, про що й досі мовчать його стіни. Історія заснована на реальних подіях.

Кадри з фільму
Рецензія
У 2017-му Томенко випустив документальну стрічку «Будинок “Слово”», після якої я дуже чекав і на його художній фільм. Йшов до екранів він цілих 12 років, бо Томенко та Любов Якимчук з 2012 року досліджували історію цього будинка та його мешканців, буквально пишучи матеріали «у стіл». Це зараз в нас такий підйом інтересу до української культури, а десять років назад, чи навіть у 2021, коли стрічка була вже готова, вона могла просто пройти непоміченою, тим паче зі скромним промо. Зараз же ви почуєте про дане кіно з кожної праски, і це прекрасно. Особливо, якщо вам, як і мені, у школі трохи розповідали про Хвильового і Тичину, а про Семенка чи Йогансена вже зась. Томенко та Якимчук зібрали хороший акторський склад, аби розповісти історії одразу багатьох культових постатей української культури. І зробити це не в хрестоматійній манері картинок з підручника, а створити живих людей зі своїми позитивними рисами та вадами. Стрічка, як це буває з довгобудами, не завжди тримає темп, і часто видно, що режисер все знає на зубок, забуваючи пояснювати щось глядачу. Гра акторів іноді теж занадто театралізована, хоча взаємодії їх переконливі. Томенко наполягав, щоб на майданчику всі звертались одне до одного лише за іменами персонажів і читали їхні твори. Підкуповує увага до деталей, які покликані передати далекі 1930-ті. Предмети інтер'єру та одягу - це часто слабка сторона наших історичних фільмів, бо все нагадує музей. У Томенка ж усе справжнє. Мені дуже запам'яталася постановка Курбаса та літературні вечори жителів будинку. Відчуття того, який потужний фундамент совєти за Сталіни вибили з-під української культури стрічка передає бездоганно. Десь там нас і роз'єднали із західною культурою і направили у русло "Трактор в полі дир, дир, дир". А ще у фільмі цікаве візуальне рішення, втілене Михайлом Любарським. Він спеціальними лінзами створює чорно-білу картинку, яка чим ближче до фатального фіналу, тим більш темною стає. Не обійшлося й без алюзії на Путіна, якого тут уособлює Владімір Владіміровіч Акімов - пролетарський поет без особливого таланту, котрий стає тираном, отримавши владу над жителями будинку. Цей вигаданий персонаж міг сприйматися неоднозначно у 2012, а сьогодні цілком актуальний. «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» - це не історичний літопис, двох годин не вистачить, аби розповісти докладно про Розстріляне відродження. Тому рекомендую до походу в кіно ознайомитися з документальною стрічкою Томенка, чи почитати про мешканців будинка. Бо чим більш підготовлений глядач - тим крутішою для нього буде робота команди фільму.

Увійдіть для того, щоб залишити рецензію або коментар