Цей фільм не має лінійної структури. Разом із головними героями він шукає відповіді на два запитання: що таке щастя i музика та що їх поєднує?

Це подорож у зворушливе, пронизана намаганням зрозуміти, що змушує людей об’єднуватися та творити. Дійство починається у плацкартному вагоні, заповненому музикантами, акторами театру ДАХ, режисерами, що прямують на Гогольфест у Маріуполі. Разом із головними героями, дуетом The Folknery, Антон Слєпаков, ЦЕ ШО поїзд переносить глядача на локацію фестивалю, де той поринає в атмосферу творчості. У пошуках відповідей ми спілкуємося з художниками та акторами, пропускаючи через себе усе, що бачимо та відчуваємо. Завдяки перформансам, концертам та концептуальному мистецтву ми маємо можливість спостерігати за внутрішнім світом фестивалю.

Перші дні вторгнення Росії в Україну. Люди стикаються з невизначеністю, тут і зараз вони вирішують відмовитися від того, що мають і втекти від війни. Коли вони сідають у запилений автобус на іноземних номерах, то тримають у руках найцінніше що залишилось. Автівка долає десятки тисяч кілометрів, виконуючи різні функції для біженців: кімнати очікування, лікарні, притулку, зони довіри та зізнань, які є спільними для людей, що зустрілись випадково.

«Звідки куди» — це колективний портрет, складений із переживань тих, хто має єдину мету: знайти надійний притулок. В автобусі, їх тимчасовому притулку, зникають важливість статі, віку, кольору шкіри, фізичного стану, походження, ідентичності, світогляду та віри.

У польській та українській версіях назви фільму — Skąd dokąd та Звідки куди, "звідки" (Skąd) та "куди" (dokąd) — це звичайні питання, які ставляться при спробі пройти через безліч контрольних пунктів, що розташовані на території України.

«Маріупольчанка» – це жіноча футбольна команда. Її учасниці, а саме капітан команди Яна Винокурова та тренерка Каріна Кулаковська, змогли самоорганізуватись після того, як команду дискваліфікували із Вищої Футбольної Ліги за порушення правил її керівництвом. У 2018 році, на момент зйомок фільму, метою спортсменок було повернутись у Вищу Лігу самостійно, без колишнього керівництва. Жінки змогли знайти приміщення для тренувань, залучити потрібну кількість спортсменок у команду, знайшовши гроші на реквізит, зарплати та подорожі.

«Маріупольчанка» – це приголомшливий приклад жіночої солідарності, співпраці та самоорганізації, який, здавалось, неможливий у світі індустрій і великого капіталу.

Фільм є ретельно та повно відтвореною біографією українського композитора та поета Володимира Івасюка (1949–1979) від раннього дитинства до трагічної смерті. Зйомки проходили в Кіцмані, Вижниці, Чернівцях, Львові; окремі інтерв’ю записані в Києві.
Про Володимира розповідають найближчі люди — сестри Галина та Оксана, друзі й партнери за творчістю: Василь Стріхович, Левко Дутковський, Володимир Вознюк, Роман Кудлик, Юрій Рибчинський, Богдан Стельмах та багато інших. Не менше сказав про себе у фільмі сам Івасюк.

Документальна стрічка містить унікальні кадри — любительські та професійні, яких досі ніхто не бачив. Є серед них жартівливі кінозамальовки, зняті самим Володимиром із собою в головній ролі.

За мотивами роману Юрія Смолича «Господарство доктора Гальванеску».

Молода журналістка Юлія, донька відомого вченого, намагається розкрити таємницю зникнення знаменитого доктора-трансплантолога Гематоса, роботами якого захоплювався її батько...