У основі фільму – відеосвідчення про Голокост, зібрані Фундацією «Shoah» в Україні. люди, які вижили в 1941-1942 роках, розповідають в інтерв'ю, як їм вдалося врятуватися від неминучої загибелі.

Одна з героїнь фільму тернополянка Ірина Максимів, якій у часи тих подій було 11 років, розповідала, як її сім'я допомагала вижити євреям. Під час війни її батьки дев'ять місяців переховували в погребі власного будинку на території німецького генштабу 16 євреїв. За це їх визнали праведниками народів світу. Спогади Ірини Максимів режисери записали в 1994 році в Тернополі. У розмові з нею Стівен Спілберг зізнався, що дуже вражений благородністю її сім'ї.

Це історія про те, як в звичне, трохи сонне життя мешканця Харківського зоопарку – тхора Фреда увірвався чемпіонат Євро 2012. Щодня Фреда привозили у фанзону і ставили перед ним дві миски зі смачною їжею. Але, як тільки він намагався щось скоштувати… його тут же підіймали у повітря, а усі навкруги голосно кричали… ФРЕД!

Фільм про суперзірку Харківської фанзони – Фреда тхора – віщуна результатів футбольних матчів.

Фільми входить до альманаху документальних короткометражних фільмів «Поза Євро».

Патологоанатом Віра, яка в минулому мала успішну кар'єру хірурга, тепер живе однією роботою і турботами про родичів. Після невдалого роману вона повертається до рідного міста, сподіваючись зрозуміти, як жити далі.

Одного разу Віра дізнається, що її молодшого брата звинувачують в убивстві, яке, за його словами, він не скоював. Ситуація ускладнюється, коли розслідування доручають Федору, від якого у Віри до цього моменту не було таємниць. Але найстрашніше – чим глибше копає Віра, тим більше дивних, неприємних, відверто страшних речей починають відбуватися у їхній родині. Дівчина розуміє: за цими бідами хтось стоїть. Хтось злий, мстивий, який прагне за всяку ціну знищити її сім'ю. Заплатити за їхнє темне минуле, про яке Віра не знає.

У прекрасному курортному місті мешкає заможне сімейство Бойцових, якому належить мережа розкішних готелів. Батько, досвідчений підприємець, залучає в сімейну справу своїх синів – Антона і Віктора. Вони двійнята, але при цьому абсолютно різні. Антон працює не покладаючи рук, нехтуючи особистим щастям, а Віктор, улюбленець жінок і справжній ловелас, що здатен спокусити будь-яку, навіть досить вибагливу та непокірну жінку, не особливо поспішає на роботу, надаючи перевагу розвагам і відпочинку.

У Віктора таємно закохана дочка садівника Василина. Повненька та невпевнена в собі дівчина спостерігає за своїм обранцем здалеку, мріючи, коли-небудь заволодіти його увагою, а поки вона всього лиш невидимка, як і багато інших дівчат, котрі не наділені достатньо привабливими зовнішніми даними, що є досить важливим критерієм відбору самозакоханого, егоїстичного і надто розпещеного жіночою увагою Віктора.

Батьки відправляють Василину на навчання, а через три роки дівчина повертається додому. Вона змінилася до невпізнаваності й цього важко не помітити. Добре вихована, підтягнута красуня зразу привертає увагу Вадима, ось тільки він одружений і захоплення чоловіка матиме наслідки. Дружина Вадима – дочка дуже впливового чоловіка, і образити її – рівносильно кинути виклик її владному батькові. Вирішивши розірвати зв'язок брата з Василиною, Антон починає активно залицятись до дівчини, намагаючись заволодіти її увагою.

Політика Третього Рейху передбачала знищення цивільного населення, яка у майбутньому стане відомою як геноцид слов'янської та єврейської частин радянського народу.

На жаль, ні в радянській, ні в українській, ні в російській, ні в білоруській, ні в німецькій історіографії це поняття, на відміну від Голокосту, не було сформульовано і не є науковим і загальновизнаним. З території УРСР було вивезено на примусові роботи 2,4 мільйона душ, половина з яких були дівчатка й молоді жінки.

Мільйонам українських праведниць присвячується мій фільм. Однією з головних діючих осіб у фільмі є пам'ятник «Спалені села України», створений народним художником України Анатолієм Кущем.