Фільми | Dzyga MDB

Скоро в кіно Зараз в кіно Архів Лауреати Золотої Дзиґи Всі

Сни Едіпа

13 хвилин - Україна 2015

Жанр Драма

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Олена Єфименко

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Театральний роман

10 хвилин - Україна 2008

Жанр Анімація Казка

Категорія Короткометражний анімаційний

Режисер Оксана Карпус

На основі сучасної казки Марини та Сергія Дяченків.

Про Таргана, комашку і про велику силу мистецтва. Комашка дуже любила театр, але ніяк не могла подарувати улюбленому акторові квіти, доки не настав останній спектакль...

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Відголос епохи

15 хвилин - Україна 2015

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Єлизавета Усач

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Натурник

80 хвилин - Україна 1992

Жанр Драма

Режисер Віктор Василенко

В ролях Борис Романов Анастасія Гиренкова Георгій Горпинич Андрій Середа Надія Колоскова Галина Опанасенко Микола Задніпровський Тамара Яценко Олександр Задніпровський

Про самотнього чоловіка, що в осінню пору свого життя відігрів серце зустріччю з молодою жінкою.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Двері

5 хвилин - Україна 2008

Жанр Анімація

Категорія Короткометражний анімаційний

Режисер Микита Лиськов

Фільм про персонажів з дверима в грудях.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

На круги своя…

27 хвилин - Україна 1992

Жанр Документальний

Категорія Короткометражний документальний

Режисер Ізраїль Гольдштейн

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Професор у законі

115 хвилин - Україна 2007

Жанр Комедія Кримінал

Режисер Олексій Лісовець

В ролях Олександр Ликов Олеся Жураківська Андрій Федорцов Анастасія Баша Філіппа Петтер Семен Стругачов

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 8

Час іти, час повертатись

Україна 2020

Жанр Мелодрама

Режисер Дмитро Лактіонов

В ролях Наталія Височанська Марія Смолякова Прохор Дубравін Євген Чуницький В'ячеслав Хостікоєв Юрій Висоцький Юлія Чепурко Олександр Форманчук Ганна Гарник

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

По колу

12 хвилин - Україна 2012

Жанр Документальний

Категорія Короткометражний документальний

Режисер Андрій Литвиненко (II)

Валерій – вуличний музикант, який приїхав до Києва під час Євро-2012. Він вирішив грати у міській електричці, яку запустили до чемпіонату. Це білосніжний поїзд, який прикрашений логотипами та символікою наймасштабнішого спортивного свята. Але люди, які їздять у електричці, заклопотані проблемами, від яких деякі просто божеволюють у нас на очах. Музикант стає для них можливістю відволіктись від буденності, відчути себе більше щасливими або ще більш роздратуватись.

Фільми входить до альманаху документальних короткометражних фільмів «Поза Євро».

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Синдром війни. Я повернувся

50 хвилин - Україна 2019

Жанр Документальний

Режисер Сніжана Потапчук

Герої фільму – кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня Кирило Недря та військовий медик Роман Бабич, який урятував життя 600 захисників, – розповідають про свій період адаптації в суспільстві після війни.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Останні рецензії

Марія Латарія

Фільм: Останній Прометей Донбасу

Оцінка

Я вважаю це фільмом, що має побачити кожен українець. Особливо - ті персонажі, що останнім часом дозволяють собі випади в бік працівників ДТЕК. Ось ці усі "А що, не можна швидше ремонтувати?" та інше. Можливо, переглянуте змотивує їх стулити пельки.

Читаючи новини про те, в яких складних і небезпечних умовах вони працюють, на які жертви йдуть, у твоїй голові складається одна картинка. Але після перегляду "Останнього Прометея Донбасу" туди додається стільки барв і деталей, що й осягнути складно.

За більше, ніж місяць, що велися зйомки як у Кураховому, так і на Курахівській ТЕС ДТЕК, команда закарбувала атмосферу прифронтового міста та людей, які там живуть. Їх стійкість, віра в "тут і зараз", а також любов до того, що вони роблять, надихає. А оптимізм і почуття гумору, з яким вони живуть щодня, часом навіть по-хорошому спантеличує. Як можна не втрачати ці почуття в собі, живучи в умовах, де буквально щохвилини твоє життя може увірватися? Ці люди доводять нам, що можна.

Сильно й цікаво спрацьовує поєднання документальних сцен у наші дні з уривками радянських компліментарних фільмів про Донбас і героїчні досягнення регіону завдяки не менш "героїчній" радянській владі. Тобто ми бачимо, як те, що колись з такою нелюдською патетикою будувалося, зараз із вбивчим цинізмом руйнується.

"Останній Прометей Донбасу" закарбовує в нашій пам'яті подвиги людей, які кожного дня, попри все, працюють для того, щоб у людей було світло та тепло. Дуже влучно сказав один із працівників станції в одному з епізодів: "Енергія та тепло ціною життя". І коли виникає бажання "розклеїтися", то згадка про такі приклади допомагає триматися та остаточно не полетіти кукухою.

Марія Латарія

Фільм: Мавка. Справжній міф

Оцінка

Що мені сподобалося:
акторський каст, у якому дали дорогу багатьом цікавим молодим акторам - для багатьох із них цей фільм став повнометражним дебютом;
відсутність у касті запрошених зірок, які не мають жодного досвіду в акторстві, але які б "привели" свою аудиторію до кінотеатрів;
неймовірна операторська робота Юрія Короля - фільм знято з величезною любов'ю до краси природи;
круто та нестереотипно прописані персонажі завдяки сценаристу Ярославу Войцешеку: їхня мотивація зчитувалися, діалоги були логічними, а від жартів (зокрема - про Поплавського) не хотілося затулити очі;
різноманітність музики в фільмі: тут ви почуєте як треки Kadnay в якості музичного супроводу сцени, так і пісні ХЗВ під гітару біля вогнища;
продакт-плейсмент, що був не настільки нав'язливим, яким він є в деяких українських фільмах: здається, поступово ми намацуємо золоту межу між доречністю та крінжем;
потенціал на закордонного глядача, закладений в деяких сценах: гадаю, вони там точно роти пороззявляють.

Що мені не сподобалося:
трохи нерозвинена сюжетна частина власне з експедицією, заради якої Борис Олександрович (В'ячеслав Довженко) зібрав студентів: на мою думку, вистачило б декількох додаткових сцен для кращого розуміння глядачем подій.

Висновок: "Мавка. Справжній Міф" - приклад того, як небайдуже й естетично можна читати класичну історію, перекладати її на мову сучасності та транслювати її на широку аудиторію як в Україні, так і за кордоном.

P.S. Мені не терпиться побачити нові проєкти з цими акторами. Бо якщо таким крутим був дебют, то що ж буде далі?!

Марія Латарія

Фільм: Дві сестри

Оцінка

Мене трошки ввів у оману термін "роуд-муві": я думала, що це буде не настільки тяжкий фільм, яким він виявився. Саме те, що треба дивитися в ніч із 1 на 2 січня цього року.

"Дві сестри" - один із цікавих, яскравих і болючих прикладів того, як іноземці насправді можуть відчути на собі те, що відбувається в Україні. Сюжет занурює їх поступово - від знайомства з Соломією (Марина Кошкіна) та її історією до життя людей поблизу лінії бойового зіткнення. Саме жанр "роуд-мові" якнайдієвіше зруйнував ілюзію "наївних ракушок", з якою вони їдуть до України. Бо, коли бачиш, що людина йде назустріч небезпеці з вайбами "Ой, та що там буде? Не настільки ж там все погано", то розумієш, що добром це не закінчиться.

Персонажі, з якими стикаються протягом свого шляху Яшміна та Малгожата, прописані насичено: у кожного з них є своя сила, прагнення жити у власному "тут і зараз", а також віра в правду. Якби не ці речі, то нам було б складно дожити аж до цих часів. Якби не ці речі, то було б майже неможливо дивитися в майбутнє.

"Дві сестри", на мою думку, є одним із багатьох фільмів про іноземний досвід в Україні під час повномасштабного вторгнення, що зняті, знімаються та будуть зняті. Робити такий контент ще довго буде важливо.

Бокс офіс

Персоналії

Євгенія Мелашенко

Акторка

Онлайн кінобаза України