Фільм присвячується пам’яті Івана Миколайчука (15 червня 1941 – 3 серпня 1987).

З великою реалістичною силою розкрилися побутописні якості у творчості Шевченка періоду заслання. Він шанував національний характер, звичаї, особливості поведінки казахів, туркменів. Обирав героїв для своїх сепій з-поміж демократичних низів, змальовував їх із щирою симпатією.

Цікава тема у побутових композиціях цього періоду – життя казахських дітей.

На повну силу розкрилося обдаровання Шевченка-пейзажиста під час його праці в Археографічній комісії та пізніше в експедиціях на Арал і в гори Каратау.

Фільм із серіалу Гра долі.

Визнання таланту і голосу прийшло до Бориса Романовича Гмирі в кінці 30-х років XX ст. Голос був дарований йому від Бога. Чути та бачити Гмирю жадав увесь світ. А в Україні йому було незатишно. Адже йому не могли простити його вимушене перебування на окупованій території під німцями, хоча німці цінували його талант і пропонували покинути Україну, але він відмовився. Та  на схилі літ доля дарує Гмирі «вечірнюю зорю».

Про велике кохання Бориса Гмирі.

Лолі калі шуба – так на Закарпатті ромські діти називають комаху сонечко… Вони, як і загалом всі діти, беруть її в долоні та співають їй пісеньку: «сонечко, лети, лети на небо»… І сонечко розправляє свої крила і летить… Летить, звичайно, «на небо»… Ну а діти виростають і стають «дорослими»…

Есе про мандрівку «двадцять років потому» у «старі» місця з надією зустріти когось із персонажів свого фільму двадцятирічної давнини.

Під уважним прицілом камери Сніжана втрачає сенс ідентифікувати себе за національною приналежністю. Її війна не вбиває людей, а народжує нові стосунки.