Олександр Кречет, військовий, після важкого поранення повертається додому, у рідне містечко, де кожен куточок нагадує про мирне життя, яке так різко обірвала війна. Він відчуває нестерпне почуття провини вцілілого, адже поруч з ним загинув його найкращий друг та побратим Сергій Верба. Образ Сергія, його голос, сміх, спогади про спільні миті – все це оселилося в голові Олександра, не даючи йому спокою.

Намагаючись хоч якось впоратися з власним болем, Кречет вирішує допомогти родині Верби пережити втрату. Він стає для них опорою, підтримкою, намагаючись заповнити порожнечу, яка залишилася після смерті Сергія. Але, допомагаючи іншим, Олександр поступово усвідомлює, що сам потребує допомоги. Він розуміє, що не може жити далі, закрившись у власній скорботі, що йому необхідно знайти спосіб відпустити минуле та повернутися до життя.

Кречет починає шукати шляхи до зцілення, звертається до психолога, спілкується з іншими ветеранами, намагаючись зрозуміти, як вони впоралися з подібними травмами. Він усвідомлює, що війна залишила глибокі шрами не лише на його тілі, але й на його душі. І щоб повернутися до повноцінного життя, йому необхідно зцілити ці рани.

За мотивами однойменної української народної казки.

Жили-були дід та баба, та не було у них дітей. Одного разу пішли вони в ліс і знайшли в гнізді у зозулі качечку. Принесли її додому, і почалися дива...

Жарт за мотивами української народної казки.

Розсердилася господиня на барана і козла, викинула їх за двері, та сказала, щоб вони більше не сміли у неї на порозі з’являтися. Що ж робити цій незграбній і трохи боягузливій парочці? Пішли вони шукати собі притулок. Веселі, таємничі і несподівані пригоди випадуть на шляху приятелів, але з усім вони зможуть впоратися і навіть потоваришувати зі своїми побратимами.

Фільм 39 з кіноциклу Невідома Україна. Нариси нашої історії.

Утворення козацтва і його роль в історії України. Поділ козаків на реєстрових, городовий, низових.