Максу Шефарду 32 роки, він працює психотерапевтом у приватній клініці сенсорної терапії, що поєднує у собі традиційні і нетрадиційні методики лікування. Макс незвичний терапевт, бо сам має синдром Аспергера.
Власне ідея відправити його на факультет психології належить його вітчиму Яну, головному лікарю клініки. Ян вважає синдром хворобою і за його теорією така освіта мала б допомогти Максу краще адаптуватись до суспільних стандартів і позбавити зайвої уваги не надто толерантної частини людства.
Макс виявляється насправді талановитим психотерапевтом і допомагає дійсно хворим людям. Але більшість пацієнтів клініки, на думку Макса – симулянти, що приходять розважатися.
Вітчим Ян роками привчав Макса до мімікрії під звичайну людину. Раптом він вмирає від серцевого нападу і тепер наш герой втрачає ментора і крок за кроком починає робити все те, що йому забороняв Ян.
Алкоголь, наркотики, безладний секс, секс з пацієнтами, алкоголь на робочому місці. Здавалось б, що така поведінка ні до чого хорошого не доведе, але пройшовши за кілька місяців все, що мало статус табу раніше, Макс стає самим собою.