Суб’єктивно-приватний кінотекст «Знак тире» сприймається як об’єктивний документ епохи, справжнє свідоцтво про той час, коли він був створений-пережитий. Автор (чи ліричний герой) рефлексує з приводу подій різного історичного масштабу.

Фільм побудований за принципом монтажу вільних асоціацій: наприклад, від спогадів про померлу бабусю і роздумів про «час бабусь» – до образу Віри Холодної, як утілення ідеї вічної жіночності, а відтак – до проблем міжетнічних конфліктів. Новий принцип роботи із зафіксованою на плівці реальністю заявлений уже в назві цього фільму, адже тире тут трактується як знак, що сполучає дати народження та смерті.

Сім'ї двох подруг, Олі та Даші, товаришують родинами. Їхні чоловіки навіть створили спільну клінінгову компанію. Подруги знайомі мало не з пелюшок, допомагають одна одній розв'язувати будь-які проблеми, підтримують у складних ситуаціях. Практично одночасно вони дізналися й про свої вагітності.

Але в один момент все перекреслила смерть Дашиної дитини відразу після народження. Після цього чоловіка Даші кинули за ґрати через те, що він хотів з'ясувати обставини смерті свого малятка у медичної сестри й на емоціях завдав їй важку травму. Дружина дочекалась чоловіка з місць позбавлення волі, але проблеми у родині продовжились. Аби забути про сімейну трагедію, подружжя розлучилось.

Аби якось прожити Даша влаштовується нянею п'ятирічної дочки своєї подруги Олі. Так вона довідується про дивні збіги, що приводить її до несподіваних висновків…

За однойменною п’єсою Наталії Ворожбит.

Безхатько з Росії, на ім’я Славік потрапляє до гоголівських місцин поблизу Сорочинців. Там він знайомиться з Нінкою, яка згоджується його прихистити на зиму. З часом йому доведеться зіткнутися з містичними особливостями цього селища та таємничою особистістю господині.