Фільм про художника-монументаліста Олександра Мельника, який вийшов на майдан Незалежності з перших днів протесту в листопаді 2013 року, а його картина «Бачу справи твої, Людино!» стала одним із символів Євромайдану і жертовності Небесної Сотні.

Своїми полотнами художник популяризує та зберігає правдиву українську історію, та пропагує тему миру, осмислює наслідки війни. Саме Олександр Мельник створив значну частину розписів Михайлівського Золотоверхого монастиря. Він є автором мозаїк та вітражів багатьох національних музеїв столиці України та ще кількох храмів, а також автором мозаїки на могилі Марії Примаченко у Болотні.

За мотивами творів Івана Нечуя-Левицького «Хмари», «Микола Джеря», «Дві московки», «Бурлачка», «Не той став».

Знову причиною протистояння в сім’ї Кайдашів стає земля. Приватизація земельних наділів робить ворогами братів, свекруху з невісткою, добрих сусідів. Фільм закликає до миру, злагоди, милосердя.

За мотивами казки Юрія Винничука.

Коли маленький худенький чоловічок Гопля у червоному повертається додому, він страшенно лякається, бо бачить на подвір'ї свого дому труну. Його брат Піпля розповідає історію Метелика Адмірала, який щойно народився. Він був допитливий, бо чомусь думав, що він метелик-одноденка, що сьогодні він має й померти. Після того, як Метелик повернувся увечері, він стає сумний. Він каже, що він спеціально прилетів до Піплі, аби той по-людськи організував похорони, щоб той поховав його як рідного. Піпля організовує похорони: приходять комахи з тарілками, готують страви, інші викопують яму, несуть труну. Аж раптом приходить Равлик, вітає Метелика з днем народженням і дарує подарунок. Коли час лягати в труну, Метелик пручається, бо він вже не хоче помирати. Разом з Піплею він тягне подарунок Равлика і з нього випадає книжка «Атлас всіх на світі метеликів», звідки всі дізнаються, що Метелик має назву Адмірала і що він сьогодні не помре. Адмірал матиме час на величні подвиги і на те, щоб пізнати життя.

Саша Потапенко та її брат рано осиротіли. Як й годиться в таких випадках, дітей відправили на виховання в дитбудинок, де їх не чекало нічого доброго. Але малюки намагалися триматися разом, і це дуже допомагало їм виживати в непростих умовах.
Так, напевно, і тривало б до тих пір, поки діти не підростуть і не покинуть державний притулок, але цигани за солідну винагороду викупили Сашу у директора дитбудинку та відвезли із собою в невідомому напрямку. Так дівчинка розлучилася з єдиною рідною людиною на світі.

У розлуці із братом Саша дуже страждала, а нові господарі прирекли її на мученицьке існування. І без того нещасній дівчинці довелося багато пережити, і, швидше за все, її життя закінчилося б трагічно, але, на щастя, циганському рабству несподівано прийшов кінець.

Надалі доля Саші зробила дивний поворот: вона стала членом таємної організації кілерів. Отримавши необхідні навички, сирота навчилася захищатися. Вона стала дорослою, сильною та сміливою. Залишилося тільки знайти брата, думки про якого не покидали Олександру ні на хвилину.

Але перш ніж приступити до вирішення особистих проблем, Саша повинна вбити бізнесмена Костянтина Самулевіча – такий наказ начальства.