1965 рік. Молодий поет Василь Стус не може миритися з безправним становищем українців у Радянському Союзі та кидає виклик тоталітарній системі. Він говорить про те, про що мовчать мільйони. Незважаючи на постійний тиск і погрози, Стус не припиняє боротьбу навіть у засланні.

Вересень 1985 року. Збірка записів «Палімпсести» Стуса, написана ним у таборі для політв’язнів, готується на Заході до висунення на Нобелівську премію з літератури. КДБ схвильований цим фактом і не може допустити, щоб така нагорода піднесла «українську справу» на нечувану висоту. Тому до табору «Перм-36» приїжджає спеціальний агент КДБ, який має завдання за будь-яку ціну спокусити поета химерною «свободою» в обмін на відмову від висунення на премію.

Командир штурмової групи батальйону «Донбас» «Бішут», поранений у бою за Іловайськ, дивом лишається живий в окупованому місті. Його розшукує призначений комендантом Іловайська російський офіцер Рунков, для якого ця війна перетворилася на особисту трагедію, і він жадає не справедливості, а помсти. Але хто з них насправді опинився у пастці?

Фільм засновано на реальних подіях.

Історія про українського патріота адмірала Миколу Жибарєва. Він став прикладом честі і гідності для співвітчизників ще під час розпаду Радянського Союзу, коли очолив славетний корабельний демарш, який спричинив вирішення питання щодо розподілу Чорноморського флоту. Під час кримських подій 2014 року він разом із молодшим сином вирішили залишитись служити Україні. Натомість старший син перейшов на сторону ворога: виїхав до Росії та почав служити на російському флоті…

Це дуже драматична історія про вибір. Вибір, від якого залежить доля окремої людини та цілої країни.

Історія про материнство та виклики, які постають перед жінкою. Катя – молода самотня мати. Вона закохується в хлопця, але не наважується розповісти йому про сина. Стосунки стрімко розвиваються і зізнатися стає все важче. Перед нею постає вибір між особистим життям і відповідальністю перед дитиною.

Фільм входить до кіноальманаху короткометражних фільмів Українська нова хвиля. Красиві двадцятилітні.

Розповідь про долі чоловіків і жінок, які були ув'язнені в підвалі приміщення колишньої Луганської ОДА одразу ж після окупації регіону.

П’ять колишніх полонених поділяться з глядачем своєю історією в контексті сьогодення країни, від Революції Гідності до окупації Криму та східних регіонів України.

Не спішіть сідати в перший-ліпший ліфт, що зупиняється на вашому поверсі. Чекайте свого, попутного. Буває, чекати доводиться десять, буває, двадцять хвилин. Буває – усе життя. Герою фільму поталанило. Він чекав три години дванадцять хвилин.

Якби хтось узявся написати книгу «Всесвітня історія посмішки», було б правильно не забути і цих двох сусідів, котрі мешкають на різних поверхах.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.