Формат Фільм
Категорія Повнометражний ігровий
Жанр Роуд-муві
Виробник ІнсайтМедіа
Дистриб’ютор Своє Кіно
Режисери-постановники Андрій Іванюк
Сценаристи Андрій Іванюк
Оператори-постановники Андрій Котляр
Художники-постановники Володимир Романов
Композитори Патрік Харрисон КаннеллОлександр Ярмола
Звукорежисери Сергій МовчанАндрій Морозов (II)Артем Мостовий
Режисери монтажу Станіслав Толмачов
Художники з костюмів Тетяна Лавриненко
Художники із гриму Олена Поліщук (II)Ольга Давидян
Режисери Андрій КрутійГанна Гнатенко-ШабалдінаЄвген Співак
Продюсери Володимир ФіліпповАлла ОвсянніковаАндрій СуяркоОлександр Коваленко (II)
Креативні продюсери Ольга КожемаТіна Брагінець
Лінійні продюсери Дмитро Кожема
Актори 1-го плану Богдан БенюкАнатолій Максим'юкМаксим Донець
Актори 2-го плану Сергій СолопайВолодимир ОсадчийКатерина СтепанковаАльбіна СотниковаІван МайстренкоОлена ШлякЄвген СупрунПетро ХімічСергій УлашевМихайло ФедорченкоАлла МартинюкОлександр МіроновВадім КононовСергій МихайловськийЛюдмила КурмельМарина БіловаОлена ЮрченкоОлексадра ЦимбалюкОлена НагаєваОлексій СтепанковОксана ВронськаІгор ВорогушинСергій МельниковМарина КонстантиноваЄвген ОлійникОлег МамикінПавло ЧирваВалерій ЮрченкоДмитро ЛавренчукІгор ЛацькоАндрій ІванюкЮрій ГузовськийВ'ячеслав Бєлозоров
Рік створення 2020
Країна Україна
Мова УкраїнськаРосійська
Світова прем’єра 15 липня 2019
Прем’єра в Україні 15 липня 2019
Прокат в Україні з 20 серпня 2020
Бюджет ₴ 10 084 488
Бокс офіс Україна (за весь період) ₴ 407 239
Глядачі в кінотеатрах 4831
Нагороди
Це своєрідний портрет людини для якої війна на сході України стала особистісним викликом. Барада корінний житель Донбасу, кремезний чоловік років сорока пяти, сімянин, звичайний робітник. Ріжісьор молодий чоловік років двадцяти шести, неодружений, західняк, представник інтелігенції. Це звичайний дeнь рядових військовослужбовців. Цe події і люди, яких зазвичай можна зустріти там. Це взаємини між людьми, яким доводиться бути тут і зараз під час війни. Цe нe тільки отримання унікального життєвого досвіду, але й своєрідний культурний обмін різних соціальних прошарків і мeнтальностeй. Цe народження нових, особливих традицій.
Увійдіть для того, щоб залишити рецензію або коментар
Якщо у вас виникли будь-які технічні складнощі, будь ласка, напишіть нам листа на info@dzygamdb.com, або скористайтеся Telegram за номером +38(096)889-21-91
З питань розміщення реклами звертайтеся за адресою: ad@dzygamdb.com. Варіанти розміщення дивіться за посиланням
Одного разу на Сході: рецензія на фільм «Східняк»
Комедійне бадді-муві із небезпечним Донбасом і Богданом Бенюком у головних ролях.
Мало які фільми в українському повному метрі виходять з такою завидною регулярністю, як про Донбас. Причина очевидна – реакція митців на виклики часу. Головна перевага цих фільмів не завжди в якості, зате в актуальності і розмаїтті жанрів. Тільки в цьому році вийшла сатира про «котиків» Тихого, а вже восени на глядача чекають пост-воєнна притча «Атлантида» Васяновича та брутальна драма «Погані дороги» Ворожбит.
Зі «Східняком» історія інша – це роуд-муві, в якому як то прийнято сюжет зосереджений навколо подорожі. Режисер і сценарист Андрій Іванюк розповідає історію одного дня бійців, які за день мають виконати грандіозну в своїй буденності місію, реальна ціль якої – показати сучасний Донбас з точки зору рядових бійців та їх саморефлексію, не звичну для тих, хто звик черпати інформацію з новин.
Вже з третьої хвилини герой Богдана Бенюка на прізвище Борода ходить і роздає усім дзюскіну мати. Як корінний місцевий, він чоловік бувалий, ще й трохи експресивний, тож насипає і своїм, і чужим впродовж всього хронометражу. Між діалогами з ідейним товаришем, який виступає тут своєрідним антиподом переконаного реаліста з Донбасу, та під саундтрек гуртів «Пирятин» і «Кому Вниз», автори проводять глядача розлогим депресивним регіоном.
Змальовують Донбас через дрібні клопоти, нав’язані війною з РФ, меланхолічні пейзажі та розмаїття місцевого контингенту. І якщо руїни колись багатого краю на мить таки стають прекрасними – місцеві біляші роблять свою справу навіть з глядачем, – то місцевий контингент навпаки не має нічого світлого і навіть російсько-терористичні війська відтіняє на ар’єрсцену. Тут і раніше було небезпечно, – говорять герої і їдуть далі, щоб показати більше, глибше того, що тут і зараз.
Оператор жадібно хапає занедбані залишки заводів і передмість. Камера переходить з довгих планів природи краю до нетрів маленького насупленого містечка. Сєпари жмуться, але, на відміну від їх зображення у тих же «Кіборгах» Сеітаблаєва, залишаються безмовними статистами. З ними і так все зрозуміло. Але через це декілька сцен, близьких до «тарантинівського» загострення ситуації, вирішуються швидко, навіть дещо похапцем.
Головна зброя тут – діалоги з вуст подорожуючих. Герої сперечаються і по тричі зупиняють авто, щоб висловити свою позицію, думку, обурення. Лайка миттєво стає російськомовною, хоча так нічим діалоги і не збагачує, хіба що виступає черговим лакмусовим папірцем для місцевого колориту.
Розбиті дороги минаються, випадкові зустрічі зміняються іншими, «Режисьор» у виконанні Анатолія Максимюка похмуро супиться і клянеться зняти про напарника фільм, а Бенюк відіграє на кілька «дзиґ» наперед, не залишаючи взагалі нікому простору для повноцінного перформансу. Все-таки поєднати благородність і мат, розказуючи на чому Донбас нині стоїть – завдання ще те хитромудре. А тут ще надвечір’я наближається і з ним передчуття бою.
Замальовка Донбасу 2020 року вийшла непростою. З одного боку «Східняк» не впадає в пафос, ілюзії чи фарс, з іншого – намагається сказати більше, ніж дозволяє час. Наприклад, що мир не можливий, а єдиний шлях деескалації – це перемога над ворогом. Адже будь-який мир так і залишиться гвинтиком гібридної війни, швидкого закінчення якої годі й чекати.
Попри всю свою показову брутальність, жарти і невизнання жодних авторитетів, фільм «Східняк» – це сентиментальне кіно воєнного часу, але без напускної мелодраматичності. Кожен його герой – не символ, а скоріше романтик в жорсткому світі, якого не випускати автомата з рук змушують обставини. Як доповідачі, вони не вдаються в абстрактні матерії між реалізмом і міфом, десь помиляються чи впадають в емоції, а десь, навпаки, аж занадто рублять правду-матку. Нехай не самими рівними діалогами. Нехай залишаючи більше питань. Зате нагадуючи ще раз, що попри все, Донбас – це Україна.
Тож причин переглянути стрічку «Східняк» щонайменше дві – сходити на серйозну розмову про життя на лінії фронту та подивитись на бенефіс відомого українського актора, який цілком може стати родзинкою в кінокар’єрі Богдана Бенюка. А більше причин може й не треба. До зустрічі в кіно!