Дія в Білопілля Сумської області та в Нью Йорку. 
Бiлл Нiколс: «Було нескладно. Справжнє життя навіть цікавіше, ніж фантастика. Я чув таку думку: "У художніх фільмах режисер – бог. А в документальних бог – режисер". Я подумав, що так, це так. По-перше, досить ризиковано робити документальний фільм. Можливо, у вас ніколи не буде кінця фільму.»

Згідно Біллу Ніколс, до бере участь документалістиці можна віднести фільм, в якому «знято взаємодія між документалістом і об'єктом дослідження, при якому сам документаліст не стежить подія, а активно в ньому бере участь». В такому фільмі творець присутня в кадрі: він відвідує місце, про яке розповідає, бере інтерв'ю у учасників описуваних подій, висловлює свою точку зренія.Да, цей піджанр схожий на що бере участь документалістику. Проте, документалістика участі намагається вибудувати об'єктивну картину – участю документаліст ніби доводить правдивість того, що він показує.

Перформативний документальний фільм не прагне до об'єктивного висвітлення теми: режисер показує те, що важливо саме йому. Такий формат оповідання підходить для розповіді про народи, товариства або меншини: з його допомогою зручно донести посил «відчуйте, як бути цією людиною

Трьох дітей та чималі борги отримала Лариса в спадок колишнього чоловіка. Пошуки роботи не дали результату: без гарної освіти або протекції влаштуватися зараз важко. Жінка зовсім було зневірилася, але тут друг її чоловіка, Аркадій, згадав про її кулінарні здібності і запропонував їй годувати обідами їх офіс.

Аркадій та його начальник Діма стали постійними клієнтами Лариси. Обом подобалися не тільки її страви, а й вона сама: жінка володіла секретом, перед яким не міг встояти жоден чоловік...

Нічого не сказавши Ларисі, Аркадій виплачує борг її чоловіка, а вона стає коханкою Діми, впевнена, що благородний вчинок здійснив він...