1985 рік. Старший лейтенант Григорій Вершинін, пожежний, важко переживає розрив з уже колишньою нареченою Вікою, лікарем, яка кинула Григорія заради Самойлова, головлікаря лікарні. Але одного разу все змінюється – під час пожежі в будівлі дитячої бібліотеки ледь не гине одна зі співробітниць, Ольга. З вогню Ольгу рятує Григорій. Вони закохуються одне в одного, одружуються.

Через дев'ять місяців Ольга народжує двійню, двох здорових хлопчиків. Однак в ту ж ніч на шляху Ольги і Григорія виникає Віка, яка тепер завідує цим пологовим будинком. Їй необхідно зробити дуже складний вибір – годину назад дочка першого секретаря обкому Ірина народила в її пологовому будинку дуже слабкого малюка, врятувати дитину не вдалося, але про це ніхто поки не знає. Якщо Віка до ранку не знайде Ірині іншої дитини, її кар'єра буде зруйнована. Після болісного роздуму Віка опиняється біля кімнати новонароджених, де лежить двійня Вершиніна...

24 лютого 2022 року війська РФ зайшли на територію Чорнобильської зони відчуження. Вони захопили Чорнобильську АЕС, тримаючи в полоні працівників станції, займалися мародерством, а сама зона їм була потрібна як транзитна територія для подальшого просування на Київ.

Документальний проєкт «Видимий ворог» розповідає, якою насправді була окупація зони відчуження російською армією. Творча група проєкту намагалася встановити хронологію подій 24 лютого та зібрала спогади безпосередніх свідків подій: співробітників зони відчуження, самопоселенців, прикордонників та загону рятувальників, що провели весь період окупації в Чорнобилі.

Студентка 2 курсу за спеціальністю 021 «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» освітньо-професійної програми «Майстерність диктора та ведучого програм телебачення» Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого Анна Козоріз бере інтерв’ю в тульчинського кінорежисера та сценариста Дмитра Масіброди, який є призером таких світових кіноконкурсів, як Нью-Йоркського «Oniros Film», Чилійського «South Film and Arts Academy», Індо-Французького міжнародного та Каннського світового кінофестивалів, а також і багатьох інших подібних заходів. Їхній діалог починається на терасі однієї з найвизначніших пам'яток архітектури класицизму в Україні – палацу родини Потоцьких, і закінчується в приміщенні «Народної кіностудії "Поділля" 1956 року», де, разом зі своєю командою у складі оператора-постановника Сергія Качмаря та звукорежисера Дмитра Мачека, монтує свої кінострічки знаний режисер, якого місцеві жартома прозвали «Тульчинським джокером».

В інтерв’ю Дмитро згадує про своє дитинство, перегляд фільму «Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно як «другий День народження», навчання в Тульчинському фаховому коледжі культури (за старою назвою – «Тульчинське училище культури»), вплив свого вчителя Станіслава Юліановича Грінзіцького на власний кінематографічний стиль та багато інших різноманітних фактів зі своєї біографії.

Буденне життя Марини Бурцевої з провінційного містечка Рибацький не особливо відрізняється від життя тисяч таких же звичайних дівчат, що живуть в глибинці великої радянської країни. Її батько ламається під ударами долі - спершу смерть дружини, потім втрата роботи – і потихеньку спивається від безперспективності і безглуздості свого існування. А коли з'являється можливість заробити на власній дочці, без роздумів «продає» Марину на заробітки в місто. Але маючи сильний характер, дівчина не здається.

Життя Марини – це низка непростих випробувань. Будучи «проданою» власним батьком, обманутою коханим, зрадженою друзями, втративши віру в оточуючих людей, чи зможе вона знайти причини продовжувати жити, боротися за своє майбутнє, прощати і знову любити? Скільки випробувань може випасти на долю однієї людини і яка ціна щастя? Для героїні серіалу роздуми на цю тему – не риторичний пошук сенсу життя, це питання, на які їй доводиться відповідати кожну хвилину, щоб вижити.