За мотивами оповідання Григора Тютюнника «Дикий».

Розповідь про 30-річного чоловіка, який приїздить у будинок дідуся, де він не був з дитинства. Сусіди забули та не впізнають Санька, і знайти спільну мову з оточуючими дуже важко. Єдина впізнає його Софійка. У дівчини не склалось особисте життя, і більш того, вона залишилась з дитиною сама. Головні герої бачились дружили в дитинстві, але зараз між ними прірва. Софія живе поверхом вище у будинку, де жив дід Санька, і Санько сам живе спогадами минулого і поводить себе тут як семирічний хлопчик.

Павло, 35-річний вдівець, сам виховує двох дітей: Люсю восьми років й чотирирічного Петю. Павло тримає пасіку в селі, і постійна зайнятість не дозволяє йому приділяти достатньо уваги дітям. Коли інспектори зі служби у справах дітей погрожують забрати Петю та Люсю в інтернат, Павло приймає радикальне рішення. Він поміщає оголошення в газеті про те, що йому потрібна дружина, яка могла б доглянути за його дітьми.

На оголошення відгукується ровесниця Павла, бібліотекар Наталя - самотня жінка з величезним запасом ніжності. Павло приймає Наталю в сім'ю на випробувальний термін. Він до цих пір не оговтався після смерті дружини та насилу мириться з появою нової жінки в його будинку. Наталії важко впоратися з дитячими ревнощами й настороженим ставленням до неї Павла. Та й сільський фельдшер Зоя, що має види на Павла, виношує плани, як його уярмити. Павло вже й не радий свому задуму, але відступати пізно...