В українській культурі з давніх-давен природно співіснували кобзарство і бандурництво. У ХVІІ-ХVІІІ ст. мало не в кожній українській хаті була кобза. Коли в 1775 році Запорізьку Січ було ліквідовано, все менше козаків та старшин грали на кобзах. Але в народі продовжувала існувати кобзарська духовна традиція – незрячі співці нагадували про козацькі вольності. Надзвичайно високим був моральний авторитет цих мандрівних філософів-митців. Чи нині знає хтось про це, чи пам’ятають українці свої традиції?

У фільмі досліджується питання – хто вони – сучасні кобзарі та лірники, як вони інтегруються в суспільстві, і як це суспільство їх сприймає?

Студент архітектурного факультету Віктор закоханий в Барселону і роботи Ґауді. Він прагне здобути грант на навчання в Барселоні та чекає відповіді з іспанського університету. Поки в барселонському університеті вирішують, чи приймати до своїх лав студента з України, він карколомно котиться на самісіньке дно… Чи встигне рятівний лист прийти вчасно?

Фільм входить до циклу короткометражних фільмів «Україно, goodbye!».

В самому центрі Києва, в самому старому театрі Києва, театрі оперети, працює останній, сорок третій сезон, костюмерша – Діна Степанівна. Вона багато бачила на своєму віку, ще більше бачив театр. А позаду театру спокійно стояв стадіон. Та ось настав час, і стадіон прокинувся. В країну прийшло велике свято – свято футболу. Що робити театру, Діні Степанівні, аби вижити в буремному спортивному житті сьогодення... Залишається одне – почати грати в футбол!

Фільми входить до альманаху документальних короткометражних фільмів «Поза Євро».