Квітень 2014 року. Крим захоплений «зеленими чоловічками», наступний був  Слов'янськ. Черга дійшла до Краматорська.

Громадянка Ізраїлю Діна Шмеерзон з двома маленькими дітьми приїжджає на  похорон матері у Краматорськ – місто де вона народилася. Бойовики, що захопили місто, цілеспрямовано відловлюють іноземців та журналістів і кидають їх за ґрати, вимагаючи викуп у родичів. Наступає сіра зона  беззаконня. Доноси на іноземців та інодумців стають добре оплачуваним  бізнесом. Діна з дітьми опиняється заблокованою і вимушена переховуватись.

Іцхак, чоловік Діни, звертається до МОССАДу із проханням вивезти дружину з  дітьми із захопленого міста. Офіцер ізраїльської розвідки просить свого українського колегу, полковника СБУ Миколу Коваленка, врятувати громадян  Ізраілю.

Інформація про операцію зі звільнення стає відомою офіцерам російського ФСБ,  що прибули в Краматорськ із каральною місією. У них з полковником Коваленком – особисті рахунки. Напередодні той, спільно з  агентом МОССАДу, провалив таємну операцію росіян на Близькому Сході. Цей провал обернувся для ФСБшників, ганебним відрядженням на Донбас. Вони активно шукають і таки знаходять Діну з дітьми, щоб використати їх в якості «живця» у полюванні на полковника СБУ.

Доставлення Миколи Коваленка до Москви – це їх зворотний квиток у велику розвідку. Полковник Коваленко не може нікому довіритись, оскільки агентурна сітка СБУ  розвалена. Тому він приймає нестандартне рішення звернутися до Правого Сектора, який на той момент уже боровся з окупантами. У Краматорську, групу ПС вже чекає засідка, добре організована росіянами. Діні вдається попередити своїх визволителів про небезпеку. Операція зі звільнення під загрозою зриву. Але полковник СБУ і група ПС вирішують ризикнути і  звільнити заручників.

Фільм з кіноциклу «Обрані часом».

Фільм, створений до 80-річчя від дня народження філософа, громадського діяча, академіка Національної академії наук України Мирослава Володимировича Поповича (1930-2018), розповідає про його професійний та життєвий шлях.

В основі фільму – драматична доля видатного хірурга і священнослужителя – В. Ф. Войно-Ясенецького (Святителя Луки).

1917 рік. Молодий лікар Валентин Войно-Ясенецький з дружиною і чотирма дітьми переїжджає до Ташкента, охопленого громадянською війною та інтервенцією. Войно-Ясенецький стає головним лікарем міської лікарні. Він не тільки щодня рятує сотні хворих, оперуючи під кулями постійних вуличних баталій, а й бореться за життя улюбленої дружини, яка вмирає від туберкульозу. У самий розпал репресій, залишившись сам з чотирма дітьми на околиці колишньої імперії, він стає священиком. І з того часу, ніколи не зраджуючи ані скальпелю, ні хресту, він проходить крізь усі випробування заслань і поневірянь, лікуючи душу і тіло...