Фільм присвячується пам’яті Івана Миколайчука (15 червня 1941 – 3 серпня 1987).

З великою реалістичною силою розкрилися побутописні якості у творчості Шевченка періоду заслання. Він шанував національний характер, звичаї, особливості поведінки казахів, туркменів. Обирав героїв для своїх сепій з-поміж демократичних низів, змальовував їх із щирою симпатією.

Цікава тема у побутових композиціях цього періоду – життя казахських дітей.

На повну силу розкрилося обдаровання Шевченка-пейзажиста під час його праці в Археографічній комісії та пізніше в експедиціях на Арал і в гори Каратау.

Фільм із серіалу Гра долі.

Визнання таланту і голосу прийшло до Бориса Романовича Гмирі в кінці 30-х років XX ст. Голос був дарований йому від Бога. Чути та бачити Гмирю жадав увесь світ. А в Україні йому було незатишно. Адже йому не могли простити його вимушене перебування на окупованій території під німцями, хоча німці цінували його талант і пропонували покинути Україну, але він відмовився. Та  на схилі літ доля дарує Гмирі «вечірнюю зорю».

Про велике кохання Бориса Гмирі.

Лолі калі шуба – так на Закарпатті ромські діти називають комаху сонечко… Вони, як і загалом всі діти, беруть її в долоні та співають їй пісеньку: «сонечко, лети, лети на небо»… І сонечко розправляє свої крила і летить… Летить, звичайно, «на небо»… Ну а діти виростають і стають «дорослими»…

Есе про мандрівку «двадцять років потому» у «старі» місця з надією зустріти когось із персонажів свого фільму двадцятирічної давнини.

Під уважним прицілом камери Сніжана втрачає сенс ідентифікувати себе за національною приналежністю. Її війна не вбиває людей, а народжує нові стосунки.

Фільм з кіноциклу «Обрані часом».

Фільм розповідає про долю та творчість чудового співака, талановитого педагога Івана Козловського (1900-1993).

Це документальний фільм про те, як активіст Максим Остяк почав робити із закинутої будівлі у центрі Києва творчий простір. Він казав: «Щоб було світло – треба брати і їбашити лопатою яму». 4 липня 2022 року Максим загинув на передовій під час війни, яку розв‘язала росія проти України. Ми всі пам‘ятатимемо сміливість, працелюбність та відвагу, з якими Максим жив та творив заради України.

Ідея фільму виникла наприкінці зими 2016 року. Спочатку ми хотіли відзняти короткометражний ігровий відеоролик, який спонукав би українців братися до роботи та власноруч творити своє майбутнє, своє життя і своє мистецтво. Поживши разом з активістами на «Мистецькій платформі» без більшості благ цивілізації, фільммейкер Дмитро Камінський чимало переслухав історій про перешкоди, які довелось долати на шляху до мистецтва, пережити погрози від місцевої «олігархії» та пройти купу бюрократичної тяганини. Тоді ми вирішили цілодобово фільмувати, як все відбувається насправді. Так весь відзнятий матеріал перетворився на документальний фільм. Праця і мистецтво – це те світло в кінці темного тунелю невизначеності й проблем. Саме воно є неопосередкованим шляхом до миру і духовної рівноваги.