Мілітантропос (лат. «milit» – воїн; гр. «antropos» – людина) – сутність, якої набуває людина, вступаючи у стан війни. Цей граничний досвід вимагає  постійної індивідуальної та колективної трансформації. Тому в ситуації потрясіння мілітантропос обирає війну як єдину можливість, аби продовжувати існувати.

Фільм досліджує досвід війни крізь призму спільного та індивідуального: тих, хто змушений тікати, хто бере до рук зброю, хто втрачає дім або залишається жити серед руїн. Стрічка показує реакції людей на агресію та насильство, на зміну простору, в якому вони живуть, і їхню адаптацію до нової реальності. 

В українській культурі з давніх-давен природно співіснували кобзарство і бандурництво. У ХVІІ-ХVІІІ ст. мало не в кожній українській хаті була кобза. Коли в 1775 році Запорізьку Січ було ліквідовано, все менше козаків та старшин грали на кобзах. Але в народі продовжувала існувати кобзарська духовна традиція – незрячі співці нагадували про козацькі вольності. Надзвичайно високим був моральний авторитет цих мандрівних філософів-митців. Чи нині знає хтось про це, чи пам’ятають українці свої традиції?

У фільмі досліджується питання – хто вони – сучасні кобзарі та лірники, як вони інтегруються в суспільстві, і як це суспільство їх сприймає?