Аня працює архітектором у великій компанії, мріючи обійняти посаду старшого архітектора. Та на шляху до підвищення стоїть сувора і прискіплива начальниця Світлана: та завалює презентацію проєкту, який Аня готувала для керівництва. Дівчина розуміє, що з такою начальницею їй буде непросто. Світлана готується до весілля, і Аня сподівається, що, можливо, ця подія відверне начальницю від роботи та вічних причіпок.

Але в особистому житті Ані теж очікуються зміни: її роман, який нещодавно закрутився, розривається, коли вона бачить свого хлопця з іншою. Подруга Ані підбиває її написати викривального листа невірному хлопцеві й виговоритися. Склавши послання, дівчата відправляють його електронною поштою, але допускають в адресі помилку. І викривальний лист приходить до зовсім незнайомої для Ані людини – молодого композитора, на ім'я Павло, який за іронією долі виявляється нареченим її начальниці Свєти.

Молодий православний священик вирішив піти з Києво-Печерської Лаври, де стало забагато нетерпимості та лицемірства. Його нова паства – це геї, лесбійки, бісексуальні і трансгендерні люди, а також люди, що живуть зі СНІДом. Та офіційна православна церква відмовляє їм у праві бути християнами, а гомофобне суспільство змушує приховувати свою сексуальну орієнтацію. Що повинно статися, щоб ЛГБТ прийняли до лона Церкви?

Фільм входить до альманаху короткометражних документальних фільмів «Україна_Голоси».

За однойменною повістю Марії Матіос.

Розповідь про гірку долю Дарусі та її батьків, понівечених радянськими НКВДистами в довоєнний і післявоєнний період окупації радянськими військами Західної України. Події розгортаються в глухому гірському селі Черемошне, на Буковині.

У березні 2022 року російські війська захопили село Ягідне на півночі України, змусивши 369 жителів, серед яких 77 дітей, провести 27 днів у тісному шкільному підвалі. Рік потому село зовні здається мирним, але травма все ще жива.

Фільм простежує, як мешканці намагаються повернутися до нормального життя: діти граються у війну, дорослі коливаються між бажанням жити далі та потребою пам'ятати. Через особисті історії селян розкривається колективний досвід полону, сила людської солідарності та складний процес зцілення громади.

Після болісного розриву з колишньою дівчиною тікає від спогадів, переїжджаючи з України до Німеччини. Сідаючи в таксі, її історія поступово розкривається: віра в те, що кохання здатне подолати все, руйнується, коли та, кого вона любила, обирає страх перед осудом замість справжніх почуттів.

Розмова з таксистом несподівано торкається не лише її власних ран, а й сумнівів водія щодо орієнтації його сина. Наприкінці шляху кожен із них знаходить щось важливе – але чи вистачить їм сил змінитися?