Фільми | Dzyga MDB

Скоро в кіно Зараз в кіно Архів Лауреати Золотої Дзиґи Всі

10 хвилин - Україна 2019

В ролях Дарія Творонович Михайло Самарський

Норі Мерік не щастить, та й годі. Після смерті Джерома страхова компанія виплатила 15 000, а після смерті Біла – 17 000. З Гарольдом вони одружились нещодавно, але страхування вже вступило в силу. Чи пощастить Норі цього разу? Адже кохання може мати гіркий присмак...

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Тут смачна кава

3 хвилин - Україна 2017

Жанр Драма

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Юля Дегліна

В ролях Антоніна Щукіна Роб Фельдман Юля Дегліна

Таємниця. Ненависть. Втеча. Чи можливо знайти рішення, яке задовольнить усіх?

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Два місяці, три сонця

93 хвилин - Росія Україна 1998

Жанр Драма

Категорія Повнометражний ігровий

Режисер Роман Балаян

В ролях Володимир Машков Олена Шевченко Костянтин Степанков Сергій Степанченко Ада Роговцева Людмила Смородіна Вікторія Малекторович Володимир Шкараб Любов Руднєва

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Герої та Боягузи

95 хвилин - Німеччина 2019

Жанр Бойовик

Категорія Повнометражний ігровий

Режисер Харальд Франклін

В ролях Софія Торопчина Алан Бергон Пітер Закман Іван Доан Сара Ламеш Алекс Шум Морад Аззаауї Катерина Медведєва Гвідо Фервайсер

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Пробач

Україна 2016

Жанр Мелодрама

Режисер Роман Барабаш

В ролях Ольга Павловець Ілля Алексєєв Артем Позняк Аліса Лукшина Костянтин Чорнокрилюк

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Нитки

15 хвилин - Україна 2019

Жанр Жахи

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Устин Данчук

В ролях Андрій Богун Ізабелла Олійник Микола Степаненко

Молода дівчина протестує проти батьків і несвідомо потрапляє під вплив таємничого кравця, який нитками пронизує не тільки тканину, але й розум.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 4

Поверни моє кохання

Росія Україна 2014

Жанр Мелодрама

Режисер Євген Баранов

В ролях Олеся Фаттахова Станіслав Бондаренко Дмитро Пчела Настасья Самбурська

Юна і трохи наївна віолончелістка Віра майже одночасно знайомиться з двома абсолютно різними чоловіками: художником Владом і бізнесменом Антоном. Добродушний нехлюй Влад – син і спадкоємець олігарха Сергія Орлова, на якого Влад з дитинства злий через те, що той кинув його матір. Але, головне, Влад звинувачує батька в самогубство своєї коханої дівчини Олени. Амбіційний і розважливий Антон – зять того ж Орлова, працює в компанії тестя і сподівається очолити її.
Але саме Антону Віра віддає своє перше кохання, навіть не підозрюючи, що той одружений. Віра чекає, коли Антон зробить їй пропозицію, але Антон зізнається Вірі, що у нього є дружина. Віра вражена, але вона так шалено закохана в Антона, що погоджується бути просто його коханкою.

Психічно неврівноважена дружина Антона – Ілона, дізнавшись про роман чоловіка, б'є Віру так сильно, що калічить їй руку, через що Віра більше ніколи не зможе грати на віолончелі. Незабаром Віра дізнається, що вагітна від Антона, який кидає її.

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Кольорові асоціації Марії Банник

20 хвилин - Україна 1992

Жанр Документальний

Категорія Короткометражний документальний

Режисер Віталій Сивак Ігор Недужко

Фільм про творчість художниці-авангардистки Марії Банник, її дивовижні гобелени.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Казка про Довбуша

15 хвилин - Україна 2002

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Володимир Цивінський

В ролях Ірма Вітовська Ростислав Держипільський Володимир Кокотунов

Спроба відтворення історії, розказаній у народній пісні «Ой під гаєм зелененьким».

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Лекції для домогосподарок

105 хвилин - Росія Україна 2012

Жанр Мелодрама

Режисер Олег Туранський

В ролях Кирило Рубцов Ольга Гришина Борис Хвошнянський Наталі Дюфрес Кирило Кяро Тетяна Ляліна Лариса Руснак Володимир Ямненко Ольга Сторожук

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Останні рецензії

Марія Латарія

Фільм: Останній Прометей Донбасу

Оцінка

Я вважаю це фільмом, що має побачити кожен українець. Особливо - ті персонажі, що останнім часом дозволяють собі випади в бік працівників ДТЕК. Ось ці усі "А що, не можна швидше ремонтувати?" та інше. Можливо, переглянуте змотивує їх стулити пельки.

Читаючи новини про те, в яких складних і небезпечних умовах вони працюють, на які жертви йдуть, у твоїй голові складається одна картинка. Але після перегляду "Останнього Прометея Донбасу" туди додається стільки барв і деталей, що й осягнути складно.

За більше, ніж місяць, що велися зйомки як у Кураховому, так і на Курахівській ТЕС ДТЕК, команда закарбувала атмосферу прифронтового міста та людей, які там живуть. Їх стійкість, віра в "тут і зараз", а також любов до того, що вони роблять, надихає. А оптимізм і почуття гумору, з яким вони живуть щодня, часом навіть по-хорошому спантеличує. Як можна не втрачати ці почуття в собі, живучи в умовах, де буквально щохвилини твоє життя може увірватися? Ці люди доводять нам, що можна.

Сильно й цікаво спрацьовує поєднання документальних сцен у наші дні з уривками радянських компліментарних фільмів про Донбас і героїчні досягнення регіону завдяки не менш "героїчній" радянській владі. Тобто ми бачимо, як те, що колись з такою нелюдською патетикою будувалося, зараз із вбивчим цинізмом руйнується.

"Останній Прометей Донбасу" закарбовує в нашій пам'яті подвиги людей, які кожного дня, попри все, працюють для того, щоб у людей було світло та тепло. Дуже влучно сказав один із працівників станції в одному з епізодів: "Енергія та тепло ціною життя". І коли виникає бажання "розклеїтися", то згадка про такі приклади допомагає триматися та остаточно не полетіти кукухою.

Марія Латарія

Фільм: Мавка. Справжній міф

Оцінка

Що мені сподобалося:
акторський каст, у якому дали дорогу багатьом цікавим молодим акторам - для багатьох із них цей фільм став повнометражним дебютом;
відсутність у касті запрошених зірок, які не мають жодного досвіду в акторстві, але які б "привели" свою аудиторію до кінотеатрів;
неймовірна операторська робота Юрія Короля - фільм знято з величезною любов'ю до краси природи;
круто та нестереотипно прописані персонажі завдяки сценаристу Ярославу Войцешеку: їхня мотивація зчитувалися, діалоги були логічними, а від жартів (зокрема - про Поплавського) не хотілося затулити очі;
різноманітність музики в фільмі: тут ви почуєте як треки Kadnay в якості музичного супроводу сцени, так і пісні ХЗВ під гітару біля вогнища;
продакт-плейсмент, що був не настільки нав'язливим, яким він є в деяких українських фільмах: здається, поступово ми намацуємо золоту межу між доречністю та крінжем;
потенціал на закордонного глядача, закладений в деяких сценах: гадаю, вони там точно роти пороззявляють.

Що мені не сподобалося:
трохи нерозвинена сюжетна частина власне з експедицією, заради якої Борис Олександрович (В'ячеслав Довженко) зібрав студентів: на мою думку, вистачило б декількох додаткових сцен для кращого розуміння глядачем подій.

Висновок: "Мавка. Справжній Міф" - приклад того, як небайдуже й естетично можна читати класичну історію, перекладати її на мову сучасності та транслювати її на широку аудиторію як в Україні, так і за кордоном.

P.S. Мені не терпиться побачити нові проєкти з цими акторами. Бо якщо таким крутим був дебют, то що ж буде далі?!

Марія Латарія

Фільм: Дві сестри

Оцінка

Мене трошки ввів у оману термін "роуд-муві": я думала, що це буде не настільки тяжкий фільм, яким він виявився. Саме те, що треба дивитися в ніч із 1 на 2 січня цього року.

"Дві сестри" - один із цікавих, яскравих і болючих прикладів того, як іноземці насправді можуть відчути на собі те, що відбувається в Україні. Сюжет занурює їх поступово - від знайомства з Соломією (Марина Кошкіна) та її історією до життя людей поблизу лінії бойового зіткнення. Саме жанр "роуд-мові" якнайдієвіше зруйнував ілюзію "наївних ракушок", з якою вони їдуть до України. Бо, коли бачиш, що людина йде назустріч небезпеці з вайбами "Ой, та що там буде? Не настільки ж там все погано", то розумієш, що добром це не закінчиться.

Персонажі, з якими стикаються протягом свого шляху Яшміна та Малгожата, прописані насичено: у кожного з них є своя сила, прагнення жити у власному "тут і зараз", а також віра в правду. Якби не ці речі, то нам було б складно дожити аж до цих часів. Якби не ці речі, то було б майже неможливо дивитися в майбутнє.

"Дві сестри", на мою думку, є одним із багатьох фільмів про іноземний досвід в Україні під час повномасштабного вторгнення, що зняті, знімаються та будуть зняті. Робити такий контент ще довго буде важливо.

Бокс офіс

Персоналії

Олександра Коваленко

Акторка

Онлайн кінобаза України