Екранна історія, де головним героєм є камінь.

Назва фільму походить від давньогрецьких слів: «амфіболос» (αμφίβολος) – двозначний та/або оманливий, та «літос» (λιτος) — камінь.

Стрічка про сьогодення і спогади, про смерть і життя, про розпач і щастя. Про київський крематорій і Парк пам’яті на Байковому цвинтарі, який забрав 13 років кропіткої праці та врешті-решт був знищений радянською владою, та про мозаїчний басейн «Зорі та сузір’я» перед палацом піонерів. Про дивовижне життя художника Володимира Мельниченка і про його безкінечну love story із Адою Рибачук. Про їхню спільну працю довжиною у життя. Про те що любов – це не дивитися очі в очі. Любов – це дивитися в один бік.

Ада пішла з життя у 2010-му. Але Володимир й досі чує її голос і кроки. Він працює в їхній майстерні, упорядковуючи архів, якого вистачить на цілий музей. Він створює нові шедеври. І кожну нову роботу він підписує двома іменами.

Фільм 4 з циклу Невідома Україна. Як судились колись в Україні.

Актори розігрують ситуацію, в якій розкриваються козацькі традиції охорони правопорядку і судочинства.

Розповідь про проблеми біженців, які проживають в Україні. В центрі історії – росіянин Олексій та узбечка Нурхан.

Російський громадський активіст Олексій живе в Україні без статусу вже чотири роки. Він тут через політичне переслідування. Незважаючи на тягарі життя без статусу, Олексій намагається працювати й бере участь у багатьох заходах проти агресії Росії в Україні. Нурхан, журналістка з Киргизстану, шукає притулку разом із трьома дітьми-підлітками з весни 2018 року. Команда проекту «Без кордонів» допомагає їм у пошуках свободи й безпеки.