Фільм з документального циклу А потім прийшли «братья».

Фільм розкриє тему домашніх тварин на війні у різноманітних ракурсах, від вивезення зоопарку з зони бойових дій до Котопапи – рятівника котів.

Я не птах... Іноді Джованні з’являється в кальсонах... Чому всі прямують в один бік?.. Душі віддають перевагу нічним мандрам... Тут не ступала боса нога мандрівного філософа...

Натхненний творчими методами Джеймса Джойса та Джеймса Беннінга, автор цього фільму спробував відобразити свій життєвий та культурний досвід у формі, найбільш притаманній сьогоденню, – формі абсурду.

Екранна історія, де головним героєм є камінь.

Назва фільму походить від давньогрецьких слів: «амфіболос» (αμφίβολος) – двозначний та/або оманливий, та «літос» (λιτος) — камінь.

Стрічка про сьогодення і спогади, про смерть і життя, про розпач і щастя. Про київський крематорій і Парк пам’яті на Байковому цвинтарі, який забрав 13 років кропіткої праці та врешті-решт був знищений радянською владою, та про мозаїчний басейн «Зорі та сузір’я» перед палацом піонерів. Про дивовижне життя художника Володимира Мельниченка і про його безкінечну love story із Адою Рибачук. Про їхню спільну працю довжиною у життя. Про те що любов – це не дивитися очі в очі. Любов – це дивитися в один бік.

Ада пішла з життя у 2010-му. Але Володимир й досі чує її голос і кроки. Він працює в їхній майстерні, упорядковуючи архів, якого вистачить на цілий музей. Він створює нові шедеври. І кожну нову роботу він підписує двома іменами.