Фільми | Dzyga MDB

Скоро в кіно Зараз в кіно Архів Лауреати Золотої Дзиґи Всі

25 хвилин - Україна 2008

Фільм з документального циклу «Великі українці».

Про В’ячеслава Чорновола (1937–1999) — політичного діяча, радянського дисидента, журналісат, одного із засновників Народного Руху України.

У фільмі використано архівні кіноматеріали.

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Камалока

31 хвилин - Україна 2018

Жанр Драма

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Ярослав Коротков

Самотня дівчина повертається з кіно додому.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 4

Мілена

14 хвилин - США Україна Грузія 2017

Жанр Драма

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Олександр Фразе-Фразенко

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 5

Постпродакшн та Бородань

Україна 2015

Жанр Анімація

Категорія Короткометражний анімаційний

Режисер Володимир Власенко

Коротенька історія про те, як маленькі люди роблять магію у великому кіно.

Фільм входить до альманаху українських короткометражних фільмів P.S. Kyiv Comic Con.

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Вальдшнепи

77 хвилин - Україна 1996

Жанр Драма Екранізація

Категорія Повнометражний ігровий

Режисер Олександр Муратов

В ролях Олександр Кузьменко Олег Треповський Любов Куб'юк Юлія Волчкова Ірина Дорошенко Едуард Митницький

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Цвітіння кульбаби

77 хвилин - Україна 1992

Жанр Драма

Категорія Повнометражний ігровий

Режисер Олександр Ігнатуша

В ролях Олександр Миронов Ліга Гарнака Анатолій Дяченко Олексій Горбунов Арсеній Тимошенко Ганна Сумська (Опанасенко)Борис Молодан Богдан Лисенко Тетяна Лазарєва

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Репортаж

88 хвилин - Україна 1994

Жанр Мелодрама

Категорія Повнометражний ігровий

Режисер Володимир Балкашинов

В ролях Марина Могилевська Ігор Бочкін Володимир Балкашинов Давид Бабаєв Станіслав Боклан Анатолій Равикович Ірина Кривошеєва Амід-Амідула Денис Карасьов

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Запізно ввечері

12 хвилин - Україна 2019

Жанр Драма

Категорія Короткометражний ігровий

В ролях Неллі Петлік

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Золоте намисто України: Козелець

10 хвилин - Україна 1992

Жанр Документальний

Категорія Короткометражний документальний

Режисер Костянтин Крайній

Місто Козелець пов’язане з ім’ям останнього українського гетьмана Кирила Розумовського і всього роду козака Розума. У спадок нащадкам залишилися чудові храми. Серед них – перлина українського бароко собор Різдва Богородиці.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Діти Перемоги

138 хвилин - Україна 2017

Жанр Драма

Режисер Сергій Сотниченко

В ролях Ганна Стрижкова Христина Хігер Марія Саєнко Семен Сорока Елеонора Коваль Іван Трофімович Аліса Буценко Евеліна Кошелева Серафима Шиленко

Семен Сорока, Марія Саєнко, Христина Хігер, Елеонора Коваль, Ганна Стрижкова та Іван Трофимович. Це діти – живі свідки війни 1939-1945 років.

Ганна не знає ні дати народження, ні справжнього імені свого, інші – втратили родину та дитинство, але усіх їх пов'язує одне: вони вижили в тій страшній війні – в таборах смерті, гетто, полоні.

Їх катували, вбивали фашисти, нищили поліцаї, таврували, над ними знущалися в катівнях таборів, вчиняли принизливі допити в КДБ. Вони пережили страшні роки окупації, голод, на їхню долю випали неймовірні страждання на війні та після неї. Але, незважаючи ні на що, вони вижили та стали «дітьми перемоги».

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Останні рецензії

Марія Латарія

Фільм: Останній Прометей Донбасу

Оцінка

Я вважаю це фільмом, що має побачити кожен українець. Особливо - ті персонажі, що останнім часом дозволяють собі випади в бік працівників ДТЕК. Ось ці усі "А що, не можна швидше ремонтувати?" та інше. Можливо, переглянуте змотивує їх стулити пельки.

Читаючи новини про те, в яких складних і небезпечних умовах вони працюють, на які жертви йдуть, у твоїй голові складається одна картинка. Але після перегляду "Останнього Прометея Донбасу" туди додається стільки барв і деталей, що й осягнути складно.

За більше, ніж місяць, що велися зйомки як у Кураховому, так і на Курахівській ТЕС ДТЕК, команда закарбувала атмосферу прифронтового міста та людей, які там живуть. Їх стійкість, віра в "тут і зараз", а також любов до того, що вони роблять, надихає. А оптимізм і почуття гумору, з яким вони живуть щодня, часом навіть по-хорошому спантеличує. Як можна не втрачати ці почуття в собі, живучи в умовах, де буквально щохвилини твоє життя може увірватися? Ці люди доводять нам, що можна.

Сильно й цікаво спрацьовує поєднання документальних сцен у наші дні з уривками радянських компліментарних фільмів про Донбас і героїчні досягнення регіону завдяки не менш "героїчній" радянській владі. Тобто ми бачимо, як те, що колись з такою нелюдською патетикою будувалося, зараз із вбивчим цинізмом руйнується.

"Останній Прометей Донбасу" закарбовує в нашій пам'яті подвиги людей, які кожного дня, попри все, працюють для того, щоб у людей було світло та тепло. Дуже влучно сказав один із працівників станції в одному з епізодів: "Енергія та тепло ціною життя". І коли виникає бажання "розклеїтися", то згадка про такі приклади допомагає триматися та остаточно не полетіти кукухою.

Марія Латарія

Фільм: Мавка. Справжній міф

Оцінка

Що мені сподобалося:
акторський каст, у якому дали дорогу багатьом цікавим молодим акторам - для багатьох із них цей фільм став повнометражним дебютом;
відсутність у касті запрошених зірок, які не мають жодного досвіду в акторстві, але які б "привели" свою аудиторію до кінотеатрів;
неймовірна операторська робота Юрія Короля - фільм знято з величезною любов'ю до краси природи;
круто та нестереотипно прописані персонажі завдяки сценаристу Ярославу Войцешеку: їхня мотивація зчитувалися, діалоги були логічними, а від жартів (зокрема - про Поплавського) не хотілося затулити очі;
різноманітність музики в фільмі: тут ви почуєте як треки Kadnay в якості музичного супроводу сцени, так і пісні ХЗВ під гітару біля вогнища;
продакт-плейсмент, що був не настільки нав'язливим, яким він є в деяких українських фільмах: здається, поступово ми намацуємо золоту межу між доречністю та крінжем;
потенціал на закордонного глядача, закладений в деяких сценах: гадаю, вони там точно роти пороззявляють.

Що мені не сподобалося:
трохи нерозвинена сюжетна частина власне з експедицією, заради якої Борис Олександрович (В'ячеслав Довженко) зібрав студентів: на мою думку, вистачило б декількох додаткових сцен для кращого розуміння глядачем подій.

Висновок: "Мавка. Справжній Міф" - приклад того, як небайдуже й естетично можна читати класичну історію, перекладати її на мову сучасності та транслювати її на широку аудиторію як в Україні, так і за кордоном.

P.S. Мені не терпиться побачити нові проєкти з цими акторами. Бо якщо таким крутим був дебют, то що ж буде далі?!

Марія Латарія

Фільм: Дві сестри

Оцінка

Мене трошки ввів у оману термін "роуд-муві": я думала, що це буде не настільки тяжкий фільм, яким він виявився. Саме те, що треба дивитися в ніч із 1 на 2 січня цього року.

"Дві сестри" - один із цікавих, яскравих і болючих прикладів того, як іноземці насправді можуть відчути на собі те, що відбувається в Україні. Сюжет занурює їх поступово - від знайомства з Соломією (Марина Кошкіна) та її історією до життя людей поблизу лінії бойового зіткнення. Саме жанр "роуд-мові" якнайдієвіше зруйнував ілюзію "наївних ракушок", з якою вони їдуть до України. Бо, коли бачиш, що людина йде назустріч небезпеці з вайбами "Ой, та що там буде? Не настільки ж там все погано", то розумієш, що добром це не закінчиться.

Персонажі, з якими стикаються протягом свого шляху Яшміна та Малгожата, прописані насичено: у кожного з них є своя сила, прагнення жити у власному "тут і зараз", а також віра в правду. Якби не ці речі, то нам було б складно дожити аж до цих часів. Якби не ці речі, то було б майже неможливо дивитися в майбутнє.

"Дві сестри", на мою думку, є одним із багатьох фільмів про іноземний досвід в Україні під час повномасштабного вторгнення, що зняті, знімаються та будуть зняті. Робити такий контент ще довго буде важливо.

Онлайн кінобаза України