Ветеран афганської війни, інструктор в школі особистих охоронців і майстер бойових мистецтв виявився абсолютно безпомічним у цивільному житті. Геннадій Торкаченко зі своєю родиною (дружиною і двома малими дітьми) понад двадцять років стоїть у черзі на квартиру, на яку він має право як воїн-інтернаціоналіст.

Востаннє Геннадій перевіряв свою чергу на житло п'ять років тому. Тоді йому повідомили, що він посунувся до 116 місця. Але оскільки нове житло не будується, йому шукатимуть квартиру з обмінного фонду. Як і багато людей, що опинилися в подібній ситуації, Геннадій не знає своїх прав, не уявляє, куди звертатися і не розуміє, хто в змозі йому допомогти. Бувши людиною військовою, що звикла діяти, він не знає, що йому робити й тому не робить нічого.

Фільм входить до альманаху короткометражних документальних фільмів Відкритий доступ.

3D візуалізація про утопічне майбутнє, рекультивацію та повернення до природного стану.

Місто, що вирішує позбутися застарілих механізмів експлуатації, намагаючись співіснувати з «природою» у найближчому післявоєнному майбутньому. Люди запускають програму рекультивації. «Програма – це спроба створити нове суспільство, де цілі людей не стоять на заваді цілям інших людей, дерев, річок, бурундуків, грибів... Суспільство, де будь-хто чи будь-що може мати можливість реалізувати власні цілі».

«Євротелепорт» розповідає про відчуження та ізоляцію українських заробітчан, що передаються з покоління в покоління.

Фільм досліджує ідею мігрантів, які, завдяки своєму танатологічному характеру, є, можливо, найбільш живими та вільними людьми, згідно з теоріями Гілберта Сімондона. Отже, слідуючи логіці свободи, вираженій через мобільність, питання колективної ідентичності зникає, як тільки починається індивідуальна мобільність.