Розповідь про життя безпритульних людей на вулиці під час пандемії COVID-19.

Фільм присвячено пам’яті волонтера Олексія Кучапіна.

В одному зі столичних пологових будинків опиняються дві молоді жінки. Стелла, дружина бізнесмена Вадима Андрійовича, і Аня, що приїхала на заробітки й покинута коханою людиною. Дитина Стелли народжується мертвою. І лікар іде на обман, видавши дитину Ані за малюка дружини бізнесмена. Ані ж повідомляють, що її немовля померло. У Стелли немає молока, і за порадою медиків новонародженого починає годувати Аня. Дізнавшись, що у дружини зав'язався роман з її лікарем, Вадим Андрійович відвозить Аню з хлопчиком до себе додому, запропонувавши їй роботу няні. Відтоді у дівчини починається нове життя...

• За все тобі дякую 2
• За все тобі дякую 3

Сюжет кінолітопису зі свідченнями людей, які щось пам’ятають про голод в Україні 1933 року.

Голодомор — це масовий штучний голод, що був організований на території Української РСР у 1932–1933 роках керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР. Найбільше постраждала Україна, де від голоду загинули мільйони людей. Цей голод визнаний геноцидом українського народу. За оцінками демографів, загальна кількість жертв Голодомору становить 3–7 мільйонів осіб в Українській СРР. За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України демографічні втрати України внаслідок Голодомору в 1932–1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані з надсмертністю, а ще 600 тисяч — із дефіцитом народження.

Діалог з батьками та порозуміння поколінь — болісна тема для багатьох родин. Батьки і діти, розділені в часі та просторі, часто наносять один одному психологічні травми. Чи можливо їх подолати, якщо стати на один соціальний щабель? Алекс і Дан — подружжя, на яке очікує складний переїзд. У їхньому житті з'являється батько Алекс, що залишив сім'ю і зник багато років тому.

Це наукова фантастика про клонування людей, стосунки дочки й батька, пропрацювання травм минулого за допомогою технологій майбутнього.