За мотивами роману Володимира Гринькова «Сім кіло баксів».

Рівно через рік після смерті матері Поліна Звонарьова поховала і батька – великого бізнесмена, якого вбили за нез'ясованих обставин. Сама Поліна була змушена тікати від бандитів за кордон, але ось невезуха – саме там вона зустрічається з убивцею...

Подружжя середнього віку, Надя і Михайло, біженці з Донецька, купують стареньку хату в селі. У Макіївці у Наді залишилась мати похилого віку, яка не захотіла переїжджати до столиці.

Надя і Михайло щойно відправили на навчання до Польщі єдиного сина Андрія, сподіваючись, відкрити йому нові перспективи в Європі.

Попередня господарка хати, Маша, пояснює, що продає її після смерті своєї бабусі через потребу в грошах. Онучка не попереджає нових господарів, що в хаті вона залишила усі сімейні реліквії та особисті речі бабусі. Нові господарі знаходять на стінах цілі покоління одного роду, старовинні фото прабабусь і прадідів, малих дітей та онуків.

Надя і Михайло намагаються зв’язатися з Машею і з її чоловіком Толіком, благаючи забрати сімейні реліквії. Але марно. Тим часом Надія знаходить в хаті невідправлені бабусині листи та усвідомлює, що вона дуже чекала своїх дітей та онуків, які перестали її провідувати. Сусідка Свєта, старенька мама якої дружила з померлою бабусею, передає новим господарям лист-заповіт, який бабуся просила передати її родичам, якщо сама їх так і не дочекається.

Після довгих вагань подружжя таки  читає лист бабусі Наді, і вирішує виконати її останню волю…

Фільм створений з епізодів інтерв'ю Кіри Муратової (1934-2018) різних років.

«Моя мрія – зникнути, і щоб лишилися тільки фільми» – відома цитата режисерка про увічнення пам'яті самої себе. На знак пошани до заповіту і було знято цей фільм. Кіра Муратова говорить сама про себе та про свої фільми.