За німецької окупації вчився в румунській початковій школі в с. Кумарях. Закінчивши 1955 року Первомайську середню школу № 17 (тепер – імені М. Вінграновського), вступив до Київського Державного інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, але через 2 тижні від початку занять його прослухав О. Довженко та забрав до себе у Всесоюзний державний інститут кінематографії (Москва).

Працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка як кіносценарист, режисер, актор. Найвідоміша роль М. Вінграновського – Іван Орлюк у фільмі «Повість полум'яних літ» (1961, сценарій О. Довженка, постановка Ю. Солнцевої), який було відзначено преміями престижних міжнародних кінофестивалів у Каннах (Франція, 1962), Лондоні, Лос-Анджелесі. Потім були акторські роботи: «Сейм виходить з берегів» (1962) – роль Миколи Дончака, «Берег надії» (1967), де він зіграв також роль Вацлава Купки, «Дума про Британку» (1970) – роль Несвятипаски. Режисер шести художніх і восьми документальних кінострічок.

1957 року дебютував як поет у журналі «Дніпро», наступні публікації з'явилися у журналах «Жовтень» (згодом «Дзвін») (1958), «Вітчизна» (1960) і «Прапор» (згодом «Березіль») (1960), в «Літературній газеті» (1961).

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) за збірки творів для дітей «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівко біля вікна», «На добраніч». Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1993), літературної премії «Благовіст», премій ім. В. Вернадського (2002), нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

Заслужений діяч мистецтв України (1997), перший президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Був членом Національної Спілки письменників України (1962).

Помер 26 травня 2004 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.