Сюжет кінолітопису зі свідченнями людей, які щось пам’ятають про голод в Україні 1933 року.

Голодомор — це масовий штучний голод, що був організований на території Української РСР у 1932–1933 роках керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР. Найбільше постраждала Україна, де від голоду загинули мільйони людей. Цей голод визнаний геноцидом українського народу. За оцінками демографів, загальна кількість жертв Голодомору становить 3–7 мільйонів осіб в Українській СРР. За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України демографічні втрати України внаслідок Голодомору в 1932–1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані з надсмертністю, а ще 600 тисяч — із дефіцитом народження.

Третій фільм з циклу 7 фільмів Бно-Айріяна.

В основу фільму лягли історії 25 героїв, які працюють на державній службі або мали безпосереднє відношення до державного управління.

У зйомках фільму взяли участь прем’єр-міністр Латвії у 2004-2007 роках Айгарс Калвітіс, Посол ЄС в Україні Мааті Маасікас, міністр економічного розвитку і торгівлі України у 2014 році Павло Шеремета, голова Національного агентства з питань державної служби України у 2019-2020 роках Олег Стародубцев, директорка Державного агентства розвитку освіти Латвії Діта Трайдас, латвійська економістка, державна контролерка Латвії у 2004-2013 роках Інгуна Судраба, Головний аудитор Естонії Янар Холм, мер Варшави у 1994-1999 роках Марчин Свенцицький, засновниця Національної школи державного управління Польщі Марія Гінтовт-Янкович міністр праці Польщі у 2005-2006 роках Пьотр Кульпа та низка українських експертів в сфері державного управління, українські та балтійські підприємці.

За мотивами американського серіалу «Younger», знятого за мотивами книги Памели Редмонд Сатран.

Життя 40-річної Ольги було безхмарним, поки заради молодої коханки її не залишив чоловік. Все б нічого, та всі сімейні заощадження колишній спустив на азартні ігри, залишивши жінку по вуха в боргах. Життєві обставини змушують Ольгу повернутися до роботи, яку вона давно кинула заради сім’ї. Вона намагається перезапустити свою кар’єру у видавничій справі. На кількох співбесідах їй відмовляють через вік. Усе змінює випадкова зустріч із 26-річним хлопцем Дімою, який приймає Ольгу за однолітку. Тоді героїня вирішує переписати біографію, «скинувши» 14 років, і розпочати нове, юне життя...

Історія чоловіка, який втратив п’ятьох членів родини під час авіаудару росіян по житловому будинку в Київській області. Минуло два роки, проте досі не ідентифіковані останки рідних Вадима. Отже, ховати йому немає кого.

Вадим — рибалка з Бородянки. У 2022 році місто було під окупацією. Росіяни обстрілювали будинки, під завалами опинилися рідні Вадима: мати, брат, дружина брата та її батьки. Розкопки почалися лише після звільнення міста українськими військами.

Рятувальники розбирають будинок та дістають тіла загиблих. Щодня Вадим спостерігає за розкопками. Знайдено 29 тіл, але ідентифікувати їх не вдалося.

2024 рік: Вадим досі не знайшов рідних. Єдине, що вціліло в пожежі та пов’язує Вадима з минулим життям, — це ключі від старого гаража.

Про молодого музиканта з карпатського селища Ворохта Петра Сказківа (1987-2021), який взимку 2013-го приїжджає до Києва на Революцію Гідності грати на барикадах й спілкуватися з демонстрантами. Зіткнення із силовиками стають все жорсткішими й Петру доводиться замінити цимбали на шолом та бронежилет. Повернувшись додому, він усвідомлює, що не може сидіти склавши руки, і їде грати свою музику для людей у щойно звільнених від окупації містах.

Петро Сказків народився 15 травня 1987 року у селищі міського типу Ворохта. Цимбаліст грав у рок-гурті «Джарап». Був учасником Революції Гідності. Став фіналістом шоу талантів. Помер 4 лютого 2021 року від раку легенів. Похований у Ворохті.