Нескінченність за Флоріаном

71 хвилин - Україна, США - 2022

Статус Завершений

Рейтинг

Кінокритиків: 8, Глядачів: 0

Формат Фільм

Категорія Повнометражний документальний

Жанр Документальний

Виробник Група КінотронStudija Kinema

Дистриб’ютор Артхаус Трафік

Режисери-постановники Олексій Радинський

Сценаристи Олексій Радинський

Оператори-постановники Максим Савченко

Композитори Андрій Борисенко

Звукорежисери Андрій БорисенкоБоб Шевяков

Режисери монтажу Микола Базаркін

Оператори Олексій Радинський

Продюсери Люба Кнорозок

Виконавчі продюсери Кенан Алієв

Рік створення 2022

Країна УкраїнаСША

Мова УкраїнськаРосійська

Світова прем’єра 26 січня 2022

Прем’єра в Україні 12 листопада 2022

Прокат в Україні з 30 листопада 2023

Головним героєм фільму є київський архітектор, художник, музикант, поет і теоретик Флоріан Юр’єв. Він відомий передусім як автор архітектурного проєкту київської «Літаючої тарілки» на Либідській площі, а також герба Києва у вигляді гілки каштану.

Основна сюжетна лінія фільму відтворює історію київської «Літаючої тарілки» Фільм відстежує протистояння між архітектором Флоріаном Юр’євим та корумпованими посадовцями й забудовниками, що планували перетворити цю знамениту будівлю на вхідну групу торговельного центру Ocean Mall. На противагу цьому, в жовтні 2020-го року будівля «Літаючої тарілки» дістала статус пам’ятки архітектури та монументального мистецтва.

У фільмі ідеться також про інші деталі життя та творчості Флоріана Юр’єва: наприклад, про його теорію «музики кольору» та синтезу мистецтв. У фільмі використано фрагменти експериментальних кіноробіт Флоріана Юр’єва, що були створені в 1970-тих роках і вважалися втраченими.

Цей проєкт є продовженням короткометражного фільму Олексія Радинського «Колір фасаду: синій» (2019).

Більше
Кадри з фільму
Рецензія
Фільм мені пощастило побачити торік в рамках відбору на премію Кіноколо. А ще раніше поталанило побувати в "тарілці", яка задумувалася як світломузичний театр, а стала лиш актовим залом поряд із архівом КДБ та Комуністичної партії України, а далі - Інститутом науково-технічної інформації. Особистість Флоріана - непересічна, він поєднав таланти архітектура, живописця, музиканта й кінематографіста. Дивитися на його життя - немов споглядати за якоюсь металюдиною, хтось назвав би його сучасним Барановим-Россіне, а інші - міським божевільним. Зокрема, так точно вважав Вагіф Алієв, чий Ocean Mall мав поглинути творіння Флоріана під час будівництва\реконструкції. Це ще один великий пласт фільму, який мені врізався у пам'ять, - боротьба пенсіонера-архітектора та його прихильників із забудовником, що задумав знищити модерністську споруду. Сцени зустрічей візіонера Флоріана та опортуніста Вагіфа дуже показові у фільмі. А ще мені запам'яталися зустрічі активістів з Фондом держмайна, який би мав посприяти захисту державної культурної спадщини під час узгодження проєкту забудовника, а натомість глядачі бачать абсолютно зневажливе і незацікавлене ставлення тодішнього керівництва ФДМУ до "тарілки" та активістів. Мене ці сцени зачепили, тому я не сильно здивувався, коли згодом тодішнього очільника Фонду Дмитра Сенниченка звинуватили у розкраданні та відмиванні 10 мільярдів гривень, після чого непримиримий борець з корупцією чкурнув з країни. "Нескінченність за Флоріаном" - дійсно крута та багатошарова документальна робота про людей та історію, яких ми знаємо недостатньо добре.

Увійдіть для того, щоб залишити рецензію або коментар