Британська фотографиня Самара Пірс 10 років тому випадково дізналася неймовірну історію своєї родини: її прадід, австрієць Александр Вінербергер, став свідком Голодомору в Україні в 1932-1933 роках. На свою фотокамеру він зробив історичні фотографії Харкова, що голодує, зміг вивезти їх як дипломатичну пошту до Австрії й відтак став головним фотографом Голодомору в Україні.

Вінербергер прагнув, щоб світ дізнався про геноцид українців і зупинив його, але австрійського інженера не чули. Знайшовши камеру свого прадіда та альбом із шокуючими фотографіями з України, Самара повністю переосмислює свій творчий шлях фотохудожниці. Тепер її кар'єра повністю пов'язана з Україною, Голодомором та сучасною російсько-українською війною. Відчуваючи зв'язок зі своїм прадідом, через 90 років після Голодомору, Самара вирушає у творчу експедицію на Харківщину, аби зробити власні фотографії про геноцид українців, який триває і досі.

Фільм про реальні історії простих залізничників, які з перших днів повномасштабного вторгнення рятували життя мільйонів українців, іноді – ціною власного. Під обстрілами вони робили штучне сходження вагонів, щоб не дати ворогу взяти в облогу столицю України, здійснювали операцію з відвернення техногенної катастрофи, продовжували керувати рухом поїздів у той час, коли шибки на станціях прошивались ворожими кулями...

У фільмі своїми враженнями від українських залізничників діляться екс-прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, голлівудський актор і посол доброї волі Юнісеф Орландо Блум, відомий футболіст та амбасадор United24 Андрій Шевченко.

«Потяг до життя» – це  історія боротьби, відданості та героїзму українських залізничників, якої світ ще не бачив.

Костянтин Гудаускас – громадянин Казахстану, який отримав політичний притулок в Україні та проживає в Бучі. З початком російського вторгнення він має можливість подорожувати окупованою територією та рятувати мирних жителів за своїм паспортом.

Засновано на реальних подіях.

1970-і роки. Андрій Довженко – молода, творча, волелюбна людина, з’ясовує страшну правду – більшість обвинувачених за статтею «антирадянська діяльність» відправляли не до в’язниці, а до психіатричних лікарень спеціального типу, приписуючи їм вигаданий в кабінетах КДБ діагноз – «млявоплинна шизофренія».

Андрій потрапляє у справжнє пекло каральної психіатрії. Перед ним постає непростий вибір – співпрацювати з КДБ і повернутися до сім’ї чи розкрити правду про дисидентів, закатованих у психлікарнях.