Гена Попенко – відомий ведучий та актор, який до війни активно будував кар’єру. На початку повномасштабного вторгнення він вивіз родину у село Іванків, намагаючись врятувати близьких. Але село зайняли російські війська і родина пережила жахи окупації. Коли містечко звільнили, Гена усвідомив, що саме тут знайшов тут своє місце і не хоче повертатись у столицю. Тепер він став до оборони маленького містечка як український військовий.

Фільм входить до кіноальманаху «Міста та їх герої».

Кіноальманах із шести документальних фільмів про боротьбу українських міст та їхніх мешканців із рашистською навалою презентують нині у столиці.

Кожен фільм розкриває свою сторінку волонтерства, дієвості та любові до власної країни від українців. У Миколаєві своєю історією ділиться підприємець-пивовар Дмитро Волощенко – один із найвідоміших волонтерів у місті. Героїнею з Харкова стала Олена Озерова, акторка Театру Ляльок, який із повномасштабним вторгненням перетворився на гуманітарний центр. 

Міський голова Баштанки Олександр Береговий у фільмі розповідає про те, як 100 баштанців змінили хід бойових подій війни на південному напрямку у свій період часу. Ще один герой проєкту – актор і ведучий Геннадій Попенко, який із сім’єю пережив окупацію Іванкова, а потім став бійцем тероборони та активним учасником життя громади. 

Герой із Чернігова – приватний охоронець Артем Ракітін, який під час облоги вивіз із міста понад 26 000 людей. А історія Охтирки ілюструється розповідями Павла Ігнатченка – звукорежисера, який перетворив свою студію на пошивочний цех з виробництва військових аптечок.

• Баштака. Місто козацької звитяги
• Іванків. Знайти свою землю
• Миколаїв. Смак перемоги
• Охтирка. Місце сили
• Харків. Лялькова оборона
• Чернігів. Виїхати, щоб повернутися

На жаль, в Україні все ще маловідомим фактом є те, що наприкінці XIX століття Донбас був осередком бельгійських, німецьких, французьких, британських та американських поселень, а іноземні підприємці будували на цій землі міста, та підприємства.

Після революції 1917 року та приходу радянської влади в іноземців відібрали заводи, та пам'ять про них була знищена. Команда фільму віднайшла й анімувала ряд унікальних, проте маловідомих архівних матеріалів XIX століття, які показують побут європейців на Донбасі. Експерти, історики та місцеві жителі у фільмі розказують про минуле регіону, яке старанно знищувала та викривляла радянська влада, стираючи з пам'яті людей імена таких європейських підприємців як Джон Г'юз, Ернест Сольве, Генріх Лауде.

В документальному фільмі "Євродонбас" показано іноземну спадщину Маріуполя, Лисичанська, Дружківки, селища Нью-Йорк, які, на жаль, вже не можливо побачити такими, як у фільмі, бо незабаром після зйомок майже всі відзняті об'єкти європейської спадщини були знищені російськими військами. 

Молода успішна журналістка Ніна здається цілком щасливою: коханий чоловік, двоє дітей, улюблена робота, друзі та молодість. Проте одного дня їй діагностують рак. Ніні роблять операцію з видалення внутрішніх жіночих органів. Оперує онкологиня Олександра, молода лікарка з міжнародним досвідом. Саме вона стає для Ніни найближчою людиною, точкою опори та символом одужання.

Ніна намагається утримати статус-кво на роботі та вдома, але хвороба змушує змінюватись. Закоханість, виснажливі медичні процедури та інший ритм життя допомагають Ніні знайти глибший контакт із собою. Жінка починає дихати на повні груди та діє так, як не діяла б ніколи раніше. Вона знімає перуку в прямому ефірі, відкрито говорить про пережите та досліджує нові грані своєї чуттєвості. Витримавши натиск надмірно допитливих колег та зіткнувшись із глибокою самотністю, Ніна знаходить в собі сили, щоб почати все з нової сторінки.

Фільм заснований на реальних подіях з життя відомої журналістки та телеведучої Яніни Соколової.

Дія фільму розгортається протягом одного дня – 24 серпня 2022 року, під час святкування 31-ї річниці відновлення державності України. Фільм складається з місць та людей, що добре передають дух теперішнього воєнного часу. Місце дії фільму – як у порівняно безпечному Києві та Львові, так і в постійно потерпаючому від ракетних ударів Харкові та Миколаєві; як в окопі на передовій під Донецьком, так і на піску одеського пляжу.  

У фільмі представлена доба з життів «пляжного» поліційного патруля, операторки протитанкового ракетного комплексу, водовоза, мінометника, штурмовика ЗСУ, 14-річної прибиральниці пабу, художниці та народного депутата. Всі ці люди та місця створюють захопливу мозаїку про один день життя України.