Фільми | Dzyga MDB

Скоро в кіно Зараз в кіно Архів Лауреати Золотої Дзиґи Всі

90 хвилин - Україна 1993

В ролях Володимир Литвинов Микола Боклан Тетяна Косач-Бриндіна Олександр Мартинов Олександр Потапов Микола Прокопович Сергій Філімонов Олександр Григор'єв (Агеєнков)

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Чужі рідні

Україна 2017

Жанр Мелодрама

Режисер Олександр Ітигілов

В ролях Анна Кошмал Родіон Галюченко Станіслав Боклан Наталія Доля Федір Гуринець Лариса Руснак Олександр Гетьманський

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Полонені

17 хвилин - Україна 2018

Жанр Воєнний

Категорія Короткометражний документальний

Режисер Тамара Козак

В ролях Михайло Нігматуллін Юрій Маліков

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Іподром

10 хвилин - Україна 2014

Жанр Драма

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Корній Грицюк

В ролях Яна Яблонська Карина Єфремова Марія Панченко

Три подруги влаштовують вечірку із несподіваним завершенням.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Мертвий. Живий. Небезпечний.

Україна 2006

Жанр Мелодрама Трилер

Режисер Сергій Крутін

В ролях Анна Герм Олена Коренєва Олексій Маклаков Олександр Єфімов Максим Аверін Надія Маркіна Олександра Попова-Соколовська

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Ехо

15 хвилин - Україна 2019

Жанр Драма

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Марія Головацька

В ролях Антон Соловей Вiта Таврика

Анна – викладачка в університеті. Віднедавна вона переслідує молодого студента. Вона його зваблює.. Яка причина і наскільки сильною може бути одержимість жінки?

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Павутинка бабиного літа

Україна 2011

Жанр Мелодрама

Режисер Аліна Чеботарьова

В ролях Світлана Іванова Дмитро Ісаєв Володимир Жеребцов Людмила Смородіна Дарина Боцманова

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Маленьке життя

65 хвилин - Україна 2008

Жанр Драма Біографічний Екранізація

Категорія Повнометражний ігровий

Режисер Олександр Жовна

В ролях Кирило Сосницький Ігор Божко Василь Яковець Борис Луньов

Екранізація однойменного оповідання Олександра Жовни.

Фільм розповідає про долю маленького хлопчика Пилипка. Голодної зими 1932-1933 років помирає його мати. Хлопчика забирає до себе дядько, але Пилипко тікає з його будинку на пошуки матері. В лісі він заблукав і ледь не замерз. Від смерті дитину рятують два ченці і забирають його до себе в монастир. Там він вчиться писати ікони і виявляється дуже здібним художником. Згодом в монастир приїжджає француз. Його юна дочка дуже хвора, і хлопчик щиро бажає її одужання. Дізнавшись, що для цього потрібно молитися Святому Пантелеймону, Пилипко вирішує намалювати його ікону і допомогти дівчинці.

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Многая літа. Стойко

56 хвилин - Україна 2020

Жанр Біографічний Документальний Драма Історичний Сімейний

Категорія Повнометражний документальний

Режисер В'ячеслав Бігун

В ролях Степан Стойко

Життєствердна історія столітнього українця про довголіття, ментальність і зв'язок із природою.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Маяк

6 хвилин - Україна 2020

Жанр Експериментальний

Категорія Короткометражний ігровий

Режисер Зоя Лактіонова

В ролях Світлана Лактіонова

Що ти зрозумієш, коли дійдеш до маяка? Про життя, смерть та шлях.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Останні рецензії

Марія Латарія

Фільм: Останній Прометей Донбасу

Оцінка

Я вважаю це фільмом, що має побачити кожен українець. Особливо - ті персонажі, що останнім часом дозволяють собі випади в бік працівників ДТЕК. Ось ці усі "А що, не можна швидше ремонтувати?" та інше. Можливо, переглянуте змотивує їх стулити пельки.

Читаючи новини про те, в яких складних і небезпечних умовах вони працюють, на які жертви йдуть, у твоїй голові складається одна картинка. Але після перегляду "Останнього Прометея Донбасу" туди додається стільки барв і деталей, що й осягнути складно.

За більше, ніж місяць, що велися зйомки як у Кураховому, так і на Курахівській ТЕС ДТЕК, команда закарбувала атмосферу прифронтового міста та людей, які там живуть. Їх стійкість, віра в "тут і зараз", а також любов до того, що вони роблять, надихає. А оптимізм і почуття гумору, з яким вони живуть щодня, часом навіть по-хорошому спантеличує. Як можна не втрачати ці почуття в собі, живучи в умовах, де буквально щохвилини твоє життя може увірватися? Ці люди доводять нам, що можна.

Сильно й цікаво спрацьовує поєднання документальних сцен у наші дні з уривками радянських компліментарних фільмів про Донбас і героїчні досягнення регіону завдяки не менш "героїчній" радянській владі. Тобто ми бачимо, як те, що колись з такою нелюдською патетикою будувалося, зараз із вбивчим цинізмом руйнується.

"Останній Прометей Донбасу" закарбовує в нашій пам'яті подвиги людей, які кожного дня, попри все, працюють для того, щоб у людей було світло та тепло. Дуже влучно сказав один із працівників станції в одному з епізодів: "Енергія та тепло ціною життя". І коли виникає бажання "розклеїтися", то згадка про такі приклади допомагає триматися та остаточно не полетіти кукухою.

Марія Латарія

Фільм: Мавка. Справжній міф

Оцінка

Що мені сподобалося:
акторський каст, у якому дали дорогу багатьом цікавим молодим акторам - для багатьох із них цей фільм став повнометражним дебютом;
відсутність у касті запрошених зірок, які не мають жодного досвіду в акторстві, але які б "привели" свою аудиторію до кінотеатрів;
неймовірна операторська робота Юрія Короля - фільм знято з величезною любов'ю до краси природи;
круто та нестереотипно прописані персонажі завдяки сценаристу Ярославу Войцешеку: їхня мотивація зчитувалися, діалоги були логічними, а від жартів (зокрема - про Поплавського) не хотілося затулити очі;
різноманітність музики в фільмі: тут ви почуєте як треки Kadnay в якості музичного супроводу сцени, так і пісні ХЗВ під гітару біля вогнища;
продакт-плейсмент, що був не настільки нав'язливим, яким він є в деяких українських фільмах: здається, поступово ми намацуємо золоту межу між доречністю та крінжем;
потенціал на закордонного глядача, закладений в деяких сценах: гадаю, вони там точно роти пороззявляють.

Що мені не сподобалося:
трохи нерозвинена сюжетна частина власне з експедицією, заради якої Борис Олександрович (В'ячеслав Довженко) зібрав студентів: на мою думку, вистачило б декількох додаткових сцен для кращого розуміння глядачем подій.

Висновок: "Мавка. Справжній Міф" - приклад того, як небайдуже й естетично можна читати класичну історію, перекладати її на мову сучасності та транслювати її на широку аудиторію як в Україні, так і за кордоном.

P.S. Мені не терпиться побачити нові проєкти з цими акторами. Бо якщо таким крутим був дебют, то що ж буде далі?!

Марія Латарія

Фільм: Дві сестри

Оцінка

Мене трошки ввів у оману термін "роуд-муві": я думала, що це буде не настільки тяжкий фільм, яким він виявився. Саме те, що треба дивитися в ніч із 1 на 2 січня цього року.

"Дві сестри" - один із цікавих, яскравих і болючих прикладів того, як іноземці насправді можуть відчути на собі те, що відбувається в Україні. Сюжет занурює їх поступово - від знайомства з Соломією (Марина Кошкіна) та її історією до життя людей поблизу лінії бойового зіткнення. Саме жанр "роуд-мові" якнайдієвіше зруйнував ілюзію "наївних ракушок", з якою вони їдуть до України. Бо, коли бачиш, що людина йде назустріч небезпеці з вайбами "Ой, та що там буде? Не настільки ж там все погано", то розумієш, що добром це не закінчиться.

Персонажі, з якими стикаються протягом свого шляху Яшміна та Малгожата, прописані насичено: у кожного з них є своя сила, прагнення жити у власному "тут і зараз", а також віра в правду. Якби не ці речі, то нам було б складно дожити аж до цих часів. Якби не ці речі, то було б майже неможливо дивитися в майбутнє.

"Дві сестри", на мою думку, є одним із багатьох фільмів про іноземний досвід в Україні під час повномасштабного вторгнення, що зняті, знімаються та будуть зняті. Робити такий контент ще довго буде важливо.

Бокс офіс

Персоналії

Олена Андрейчикова

Актор/Акторка

Онлайн кінобаза України