За мотивами оповідання Джека Лондона «Божевілля Джона Гарнеда».

Арена ревно охороняє свої секрети. І ось вперше залаштунки кориди відкривають свої двері перед російським спортсменом-дзюдоїстом, який волею долі потрапив у саме пекло подій, що відбуваються в Памплоні під час фієсти, де нелюдські пристрасті його нових знайомих матадорів, перемішавши кров та пісок, життя та смерть, секс та кохання, вже його самого, немов російського бика, кинули на поталу найбільшому матадору всіх часів – натовпу.

Але вбити збожеволілого росіянина виявилося не так легко, і цього дня загинуло людей більше, ніж від усіх бичачих рогів на всіх аренах Іспанії за останні півстоліття. Арена знову напилася крові, а самогубство Ернеста Хемінгуея та його передсмертне послання стали епілогом цього фільму.

Фільм про незламних українських енергетиків, які, попри всі злочинні наміри ворога, героїчними зусиллями втримали країну від енергетичного апокаліпсиса. Глядачі побачать, як виглядали після ракетних обстрілів критично важливі енергооб’єкти, і як система  працює зсередини.

Фільм став можливим завдяки підтримці НЕК «Укренерго» і групи ДТЕК.

Короткометражне промо для освітньої програми «021: Аудіовізуальне мистецтво» (ЛНУ ім. Івана Франка) відкриває невидиму сторону творчого процесу.

Фільм складається з трьох шарів: ідеального кадру – того, що бачить глядач; хаотичних репетицій – того, що зазвичай приховано; і центральної присутності продюсера – фігури, яка не керує, а з’єднує, чує, тримає.

Через хореографію, акторську взаємодію і ритм монтажу, ця робота показує: мистецтво не зʼявляється миттєво. Воно потребує напруги, присутності, довіри.
Продюсер у кадрі — не герой сцени, а людина, яка тримає простір для народження мистецтва.

Це розповідь не про славу, а про відповідальність. Не про контроль, а про глибоку людяність – у центрі процесу, що часто тріщить по швах.

https://youtu.be/-sCjcs5rpr4