Фільм про незламних українських енергетиків, які, попри всі злочинні наміри ворога, героїчними зусиллями втримали країну від енергетичного апокаліпсиса. Глядачі побачать, як виглядали після ракетних обстрілів критично важливі енергооб’єкти, і як система  працює зсередини.

Фільм став можливим завдяки підтримці НЕК «Укренерго» і групи ДТЕК.

Короткометражне промо для освітньої програми «021: Аудіовізуальне мистецтво» (ЛНУ ім. Івана Франка) відкриває невидиму сторону творчого процесу.

Фільм складається з трьох шарів: ідеального кадру – того, що бачить глядач; хаотичних репетицій – того, що зазвичай приховано; і центральної присутності продюсера – фігури, яка не керує, а з’єднує, чує, тримає.

Через хореографію, акторську взаємодію і ритм монтажу, ця робота показує: мистецтво не зʼявляється миттєво. Воно потребує напруги, присутності, довіри.
Продюсер у кадрі — не герой сцени, а людина, яка тримає простір для народження мистецтва.

Це розповідь не про славу, а про відповідальність. Не про контроль, а про глибоку людяність – у центрі процесу, що часто тріщить по швах.

https://youtu.be/-sCjcs5rpr4

За мотивами оповідання Миколи Лєскова «Звір» та «Житіям Преподобного Сергія Радонезького».

Історія про те, як шестирічний хлопчик, вихований у любові, вірі в Бога, був глибоко травмований поведінкою свого дядька, який на полюванні жорстоко цькував ведмедя. Дядько під впливом дитини та родини готовий покаятися.

Замальовка з даху київської висотки.
Киянин Павло Зуб’юк дивиться на своє місто звідси. Тут він читає друзям вірші і п′є вечірню каву. «З даху» видно Олімпійський стадіон, фанатів «Євро», патрульні гелікоптери, міліцію і дворових котів. Звідси видно інакший Київ. Звідси і саме «Євро» чується і бачиться інакше.

Фільми входить до альманаху документальних короткометражних фільмів «Поза Євро».