Одним з найтривожніших аспектів війни є руйнування культурної спадщини та музеїв. Будь-яка війна несе в собі страшну руйнівну силу, але коли руйнується культура, руйнується серце нації. Музеї не лише зберігають цінності минулого, але й слугують місцем, де покоління можуть зрозуміти важливість мистецтва та культури для нашого світу. Люди, які працюють у музеях, часто залишаються непоміченими, і ніхто не знає, яку важливу роботу вони виконують для захисту та збереження культури під час війни. Саме ці люди роблять все, щоб зберегти нашу культуру та спадщину.

У центрі цієї історії – музей в Іванкові Київської області, який став мішенню бойових дій і був уражений ракетою на другий день повномасштабного вторгнення. У ньому зберігалася колекція робіт українських художниць Марії Примаченко, Ганни Верес та інші твори декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва. Більша частина експозиції була знищена пожежею. Однак серед цього жаху на перший план виходить надзвичайна самовідданість людей, які працюють у музеї. Неймовірна сила людської волі, відданість культурі та мистецтву, незважаючи ні на що.

Головні героїні – доглядачка музею Корінна Галина Миколаївна та завідувачка відділу культури Бірюк Надія Костянтинівна. Ці люди присвятили все своє життя культурі та історії свого краю.

Історія оповідає про перші київські дні відпустки луганського інженера телецентру, що їде з рідного міста через окупацію. Вимушена відпустка затягується на багато років. Поступово війна відбирає все, що видавалося невід’ємним: рідне місто та дім, роботу та плани на майбутнє. Єдине, що починає турбувати головного героя – це пошуки справедливості.

Фільм входить до альманаху короткометражних документальних фільмів MyStreetFilms-Рубіж.