Історія про людину, яка зробила український танець вибухом емоцій і драйву. Павло Вірський (1905-1975) – хореограф, що перетворив сцену на поле битви за красу й свободу, а кожен рух – на маленький театр. Легендарний ансамбль ім. Вірського підкорив сцени від Парижа до Токіо, зривав овації у найпрестижніших залах світу та змушував публіку аплодувати стоячи. Віртуозні постановки, від запаморочливих гопаків до складних багатофігурних композицій, стали еталоном майстерності, який досі ніхто не перевершив.

Архівні кадри, спогади друзів і учнів, неймовірні виступи та таємниці залаштунків розкривають, як його танець пережив війни, цензуру і час, щоб і сьогодні надихати й вражати.

Логлайн (UA) 

У чому сенс життя для головного героя? З цим питанням він звертається до своєї темної сторони. Боротьба між уявою та реальністю

Короткий синопсис (UA):

Головний герой переживає глибоку невпевненість і соціальну ізоляцію. Оточення бачило в ньому інтроверта, соціофоба, соціопата, меланхоліка. Після звільнення з роботи та через те, що відбувається навколо, його внутрішній стан остаточно руйнується. У пошуках відповідей він звертається до своєї прихованої сутності, щоб розібратися у власних питаннях і зрозуміти, хто він є насправді. Межа між реальністю та уявою стирається, відкриваючи глибокий внутрішній конфлікт.

У вирі війни в Україні троє драг-квін – Діва Монро, Марлен і Аура – відмовляються покидати свою батьківщину. Замість втечі вони вирішують боротися: за свободу, ЛГБТК+ спільноту і саме своє існування. Від гламуру шоу до жорстокості війни, фільм стежить за їхнім життям – сповненим втрат, страху, а також незламної мужності. Марлен бореться зі старими ранами, Діва Монро знову знаходить себе, а Аура бореться за місце як в армії, так і на сцені. Благодійне драг-шоу, яке вони організовують на підтримку України, перетворюється на символ єдності та стійкості.

Фільм – це історія самопізнання, любові, надії та сили знаходити радість навіть у найтемніші часи.

Адаптація бестселера Мирослава Дочинця «Вічник: Сповідь на перевалі духу».

Це історія про життя реального 104-річного карпатського мудреця, опис його шляху до вічної мудрості. Сповідь великої душі, людини, що жила в часи буремних історичних подій, пережила втрати та трагедії, але зберегла у серці світло, любов і добро.

Скільки всього в цих двох словах – роздратування, ніжність, сміх, любов. І трохи сорому, коли вона знає про тебе все. Навіть те, що ти сам забув.

Цей фільм – про всіх мам і для всіх нас. Про ті моменти, коли ти кажеш «Мааам, ну не починай» – а вона починає. Про дзвінки з запитанням: «Ти поїв?», коли ти в залі суду або на побаченні. Про суперсили, які працюють навіть за тисячі кілометрів.

Головна героїня Поліна — гламурна донька бізнесмена, яка звикла до безтурботного життя. Після зради батька вона опиняється на випробувальному терміні в рекламній агенції. Там вона протягом місяця змагається за посаду з Романом — амбітним і принциповим колегою, який бачить світ зовсім інакше.

Їхнє професійне суперництво поступово переростає у конфлікти, несподівані зближення й ситуації, де важко відрізнити робочі завдання від особистих почуттів.

Життя колективу торгівельної компанії перевертається з ніг на голову, коли керівник повідомляє про майбутнє скорочення. Хто залишиться без роботи, вирішить тижневий тімбілдінг у Карпатах. Те, що раніше було звичайним корпоративом, перетворюється на справжню гру на виживання.

Фільм є  українською адаптацією культової румунської комедії «Teambuilding».

Боротьба за українську свободу та незалежність триває щодня не лише на фронті, а й в українських містах і селах, окупованих росією. Там, де людина не має змоги взяти до рук зброю, але в неї лишається тільки воля, уява і власна позиція – утверджувати Україну там, де режим російської окупації, – з’являється ненасильницький спротив.

У фільмі – історії людей, які чинили спротив у Криму, Донецьку, Луганську, Новоазовську, Мелітополі, Херсоні, розповіді активістів таких рухів ненасильницького спротиву, як «Жовта стрічка» та «Зла Мавка», свідчення тих, хто досі перебуває в окупованих містах, але знаходить в собі мужність малювати жовто-сині прапори, розвішувати стрічки, поширювати плакати з українською символікою, зберігати українські традиції та навіть вчити української мови інших.

Ідея фільму – нагадати, що ми повинні пам’ятати про наших людей на тимчасово окупованих росією територіях і маємо за них боротись. Ми щиро сподіваємось, що голоси українців з окупації почують як в Україні, так і поза її межами.