Життя десятикласниці Людмили Поліщук змінилося в один день, 1 вересня. Зранку юна дівчина пішла до школи на свято Першого дзвоника, а повернулася… до в’язниці, звинувачена у скоєнні страшного вбивства. Люда нічого не пам’ятала – лише свої руки та одяг, почорнілі від крові відомого на весь Крим політика Володимира Мєшкова, якого, за словами слідчих, саме вона, Люда, жорстоко вбила ножем.

Сім’я загиблого робить усе, щоб дівчинку-босячку засудили до довічного ув’язнення. Очманілий від люті молодший брат Мєшкова Олександр навіть намагається вбити Люду, але останньої миті вагається, обіцяючи їй, що вона ніколи не вийде на волю. Та на цьому нещастя бідолашної не закінчуються – вже у в’язничній лікарні Люда дізнається, що вагітна. У розпачі дівчина віддає новонароджену донечку старшій сестрі, пообіцявши собі, що зробить все, аби потім возз’єднатися з рідною кровинкою.

…Пізнавши суворе життя на зоні, Люда все ще сподівається на нове життя. Ще місяць – і лишаться позаду 17 важких років у жіночій колонії на Луганщині. Ще всього місяць – і Люда покине колишнє тюремне скніння і зможе обійняти рідну донечку, яку всі ці роки жодного разу не бачила. Але… настає 2014 рік, й усім планам засудженої Людмили Поліщук не судилося збутися. На неї чекає справжнє пекло війни на Донбасі, зрада рідних людей, страшні таємниці, в які вона, ще дівчинкою, мимоволі була втягнута. І довга дорога до єдиної у цьому світі рідної людини…

Фільм присвячено визначному сучасному художнику Сергію Чепіку, який народився в Києві у 1953-му, а 1988 року емігрував до Франції, жив і працював у Парижі, де помер у листопаді 2011 року.

Роботи митця знаходяться у багатьох музеях і приватних колекціях Росії, Франції, Великої Британії та інших країн. Зокрема, цикл картин створено для Собору Святого Павла в Лондоні.

Розбомблені будинки, школи, лікарні, вулиці та багато іншого. Війна в Україні від самого початку забрала тисячі домогосподарств і життів. Харків був одним із міст, яке зазнало масованого удару.

У цьому захоплюючому досвіді у віртуальній реальності ви дивитесь в очі тих, хто втратив свої домівки чи тісно пов’язані з ними місця. Що цей простий погляд може пробудити в нас? Чи принесе це відчай, горе чи надію?

Режисер вперше побачив море у Маріуполі. Йому здається, у цьому місті є казка. Через 20 років він вирушив на її пошуки.

Фільм входить до альманаху короткометражних документальних фільмів MyStreetFilms-Рубіж.