Офіційна версія трагедії, що сталася у січня 1943 року у невеликому шахтарському містечку Краснодон, була створена на основі відомого роману Олександра Фадєєва «Молода гвардія». Роман створювався під пильним оком Сталіна, який давав письменникові чіткі вказівки та особисто редагував його твір. Саме Фадєєв зробив з Олега Кошового та його товаришів ікону для декількох поколінь радянської молоді – мужніх, самовідданих, юних патріотів, які свідомо готові піти на смерть заради високих цілей.

Насправді, стверджує автор фільму, цікавість до «Молодої гвардії» була насправді чітко спланованою агітаційною кампанією, в якій діти (а наймолодшому з 70-ти молодогвардійців, вбитих фашистами, ледве виповнилося 14 років) опинилися пішаками у великий грі дорослих. А боротьба за лідерство між 16-річним Олегом Кошовим та старшим товаришем стала початком кінця «Молодої гвардії»...

Фільм про автора айдентики Docudays UA-2021 розкриває секрети роботи, ідей та натхнення Анатолія Сурми.

До того, як стати мультиплікатором, Анатолій Сурма встиг вивчитись на тракториста і пропрацювати в райавтодорі. Його потяг до мультфільмів почався з «Сімпсонів» та «Південного парку». І якщо американські серіали створюють величезні студії, то всесвіт абсурдистських, завжди впізнаваних персонажів Анатолія Сурми створюється митцем-аматором самотужки в маленькому селищі на Хмельниччині.

Влітку 2016, українець Максим Греков пережив трансплантацію серця в Мінську.

У фільмі спростовуються найпоширеніші міфи, пов'язані із життям після пересадки серця. Повноцінне життя після пересадки серця існує.

Події проєкту відбуваються у східній Україні, де живуть головні герої – представники різних професій, які обрали культуру як сенс та справу всього свого життя. Вони є творцями та зберігачами національного культурного коду. Автори вивчають, що саме передається з покоління до покоління, і які сенси приховуються в цьому.

Герої фільму: Роман Мінін, український художник; Любов Якимчук, поетеса, публіцистка; Євген Філатов, музикант, композитор, саундпродюсер; Алевтина Кахідзе, художниця, засновниця приватної резиденції для художників; Олександр Чекменьов, фотограф, фотожурналіст.

Герої розмірковують, що таке культура загалом та українська культура зокрема, оцінюють роль культури у приватному житті та житті країни, говорять про культурну ідентифікацію. Основний акцент зроблений на особистій історії героїв через спогади дитинства, на тому, як змінилися їхні уявлення та думки у міру дорослішання, як вони обирали траєкторію свого розвитку – індустріальну чи творчу.

За оповіданням Олексія Розумова «93%».

У героя російсько-української війни класичний прояв посттравматичного синдрому. Неконтрольовані емоційні прояви, замкнутість, галюцинації, ніхто не хоче мати з ним нічого спільного. Він нікому не потрібен: ні державі, ні рідним. Нікому, крім завідувачки пансіонату. Справа Солдата особливо зацікавила урядовця, який раптово прибув до пансіону. Адже бачення хлопця – це не просто галюцинації, вони віщі й допомагають з’ясувати долю інших зниклих безвісти солдатів. Виявляється, у цього державного службовця є свій біль, який він приховує. Як не дивно, але життєві долі цих різних людей несподівано перетинаються.