Фільми | Dzyga MDB

Скоро в кіно Зараз в кіно Архів Лауреати Золотої Дзиґи Всі

15 хвилин - Україна 1993

Категорія Короткометражний документальний

Фільм 35 з кіноциклу Невідома Україна. Нариси нашої історії.

Початок XІ століття. Прихід з Середньої Азії тюрків-огузів. Принцип формування війська турками-сельджуками і їхніми послідовниками турками-османами і найманцями мамлюками. Національно-визвольний рух болгар, албанців, молдаван, українців на чолі з своїми героями Штефаном Великим, Скандербергом, Сірком, Байдою-Вишневецьким.

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Екзогенні геологічні процеси

Україна 1992

Жанр Науково-пізнавальний

Категорія Короткометражний документальний

Режисер Євген Бєлкін

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Здамо будиночок біля моря

Україна 2018

Жанр Мелодрама Комедія

Режисер Антон Щербаков

В ролях Олеся Пухова Анатолій Зіновенко Дмитро Суржиков Георгій Петренко Микита Балєв Юлія Гершанік Віра Кавалєрова

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Здрастуй, сестро

Україна 2019

Жанр Мелодрама

Режисер Євген Сологалов

В ролях Олена Полянська Христина Ісайкіна Юрій Чурсін Христина Сологалова Дмитро Блажко Ірина Мохова

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Дівчатка, дівчатка

34 хвилин - Україна 2007

Жанр Документальний

Категорія Короткометражний документальний

Режисер Олександр Столяров

В ролях Ксенія Мостінець

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Гра долі: Янгол – Демон

13 хвилин - Україна 2006

Жанр Документальний Біографічний

Режисер Олег Туранський

Фільм із серіалу Гра долі.

Відкриття Кирилівської церкви у Києві на Куренівці наприкінці ХІХ століття після проведення в ній реставраційних робіт викликало потрясіння серед киян. З іконостасу на парафіян дивилася відома в Києві жінка – Емілія Прахова. Саме її чоловік мистецтвознавець Адріан Прахов запросив із Петербурзької Акадекмії мистецтв художника Михаїла Врубеля для розписів у Кирилівській церкві. Але він не знав, що станеться далі.

Про художника М. Врубеля і жінку, яка стала для нього одночасно янголом і демоном.

Більше

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Іван Миколайчук. Посвята

77 хвилин - Україна 1998

Жанр Документальний Біографічний

Категорія Повнометражний документальний

Режисер Анатолій Сирих

Про життя і смерть актора Івана Миколайчука, легенди українського поетичного кіно. Фільм стилізований під вертепну різдвяну містерію: герої розповідають про себе за допомогою зіграних ними ролей.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Поріг

64 хвилин - Туреччина Канада Грузія Вірменія 2020

Жанр Драма

Категорія Повнометражний ігровий

Режисер Рузбег Ахбарі Фелікс Кальменсон

Вірменський режисер шукає локації для майбутнього фільму про історію руху ідей, на шляху він відкриває складні геополітичні реалії, які впливають на регіон.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Харків. Шпигунська історія

7 хвилин - Україна 2021

Жанр Анімація

Категорія Повнометражний анімаційний

Режисер Вікторія Грівіна Вікторія Іванова

Фільм розповідає вигадану історію Олега Мітасова, культового діяча міського фольклору в Харкові. Він спирається на конспіративні уяви 1990 -х років та витоки харківських графіті.

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Музей історії Києва

26 хвилин - Україна 2012

Жанр Хронікально-документальний

Режисер Олена Завгородня (II)

Рейтинг

Кінокритиків: 0, Глядачів: 0

Останні рецензії

Марія Латарія

Фільм: Останній Прометей Донбасу

Оцінка

Я вважаю це фільмом, що має побачити кожен українець. Особливо - ті персонажі, що останнім часом дозволяють собі випади в бік працівників ДТЕК. Ось ці усі "А що, не можна швидше ремонтувати?" та інше. Можливо, переглянуте змотивує їх стулити пельки.

Читаючи новини про те, в яких складних і небезпечних умовах вони працюють, на які жертви йдуть, у твоїй голові складається одна картинка. Але після перегляду "Останнього Прометея Донбасу" туди додається стільки барв і деталей, що й осягнути складно.

За більше, ніж місяць, що велися зйомки як у Кураховому, так і на Курахівській ТЕС ДТЕК, команда закарбувала атмосферу прифронтового міста та людей, які там живуть. Їх стійкість, віра в "тут і зараз", а також любов до того, що вони роблять, надихає. А оптимізм і почуття гумору, з яким вони живуть щодня, часом навіть по-хорошому спантеличує. Як можна не втрачати ці почуття в собі, живучи в умовах, де буквально щохвилини твоє життя може увірватися? Ці люди доводять нам, що можна.

Сильно й цікаво спрацьовує поєднання документальних сцен у наші дні з уривками радянських компліментарних фільмів про Донбас і героїчні досягнення регіону завдяки не менш "героїчній" радянській владі. Тобто ми бачимо, як те, що колись з такою нелюдською патетикою будувалося, зараз із вбивчим цинізмом руйнується.

"Останній Прометей Донбасу" закарбовує в нашій пам'яті подвиги людей, які кожного дня, попри все, працюють для того, щоб у людей було світло та тепло. Дуже влучно сказав один із працівників станції в одному з епізодів: "Енергія та тепло ціною життя". І коли виникає бажання "розклеїтися", то згадка про такі приклади допомагає триматися та остаточно не полетіти кукухою.

Марія Латарія

Фільм: Мавка. Справжній міф

Оцінка

Що мені сподобалося:
акторський каст, у якому дали дорогу багатьом цікавим молодим акторам - для багатьох із них цей фільм став повнометражним дебютом;
відсутність у касті запрошених зірок, які не мають жодного досвіду в акторстві, але які б "привели" свою аудиторію до кінотеатрів;
неймовірна операторська робота Юрія Короля - фільм знято з величезною любов'ю до краси природи;
круто та нестереотипно прописані персонажі завдяки сценаристу Ярославу Войцешеку: їхня мотивація зчитувалися, діалоги були логічними, а від жартів (зокрема - про Поплавського) не хотілося затулити очі;
різноманітність музики в фільмі: тут ви почуєте як треки Kadnay в якості музичного супроводу сцени, так і пісні ХЗВ під гітару біля вогнища;
продакт-плейсмент, що був не настільки нав'язливим, яким він є в деяких українських фільмах: здається, поступово ми намацуємо золоту межу між доречністю та крінжем;
потенціал на закордонного глядача, закладений в деяких сценах: гадаю, вони там точно роти пороззявляють.

Що мені не сподобалося:
трохи нерозвинена сюжетна частина власне з експедицією, заради якої Борис Олександрович (В'ячеслав Довженко) зібрав студентів: на мою думку, вистачило б декількох додаткових сцен для кращого розуміння глядачем подій.

Висновок: "Мавка. Справжній Міф" - приклад того, як небайдуже й естетично можна читати класичну історію, перекладати її на мову сучасності та транслювати її на широку аудиторію як в Україні, так і за кордоном.

P.S. Мені не терпиться побачити нові проєкти з цими акторами. Бо якщо таким крутим був дебют, то що ж буде далі?!

Марія Латарія

Фільм: Дві сестри

Оцінка

Мене трошки ввів у оману термін "роуд-муві": я думала, що це буде не настільки тяжкий фільм, яким він виявився. Саме те, що треба дивитися в ніч із 1 на 2 січня цього року.

"Дві сестри" - один із цікавих, яскравих і болючих прикладів того, як іноземці насправді можуть відчути на собі те, що відбувається в Україні. Сюжет занурює їх поступово - від знайомства з Соломією (Марина Кошкіна) та її історією до життя людей поблизу лінії бойового зіткнення. Саме жанр "роуд-мові" якнайдієвіше зруйнував ілюзію "наївних ракушок", з якою вони їдуть до України. Бо, коли бачиш, що людина йде назустріч небезпеці з вайбами "Ой, та що там буде? Не настільки ж там все погано", то розумієш, що добром це не закінчиться.

Персонажі, з якими стикаються протягом свого шляху Яшміна та Малгожата, прописані насичено: у кожного з них є своя сила, прагнення жити у власному "тут і зараз", а також віра в правду. Якби не ці речі, то нам було б складно дожити аж до цих часів. Якби не ці речі, то було б майже неможливо дивитися в майбутнє.

"Дві сестри", на мою думку, є одним із багатьох фільмів про іноземний досвід в Україні під час повномасштабного вторгнення, що зняті, знімаються та будуть зняті. Робити такий контент ще довго буде важливо.

Бокс офіс

Персоналії

Діана Воронцова

Акторка

Онлайн кінобаза України