Потяг у 31 грудня мав стати звичайним, тихим рейсом, принаймні так вважав провідник Микола Іванович. Проте у долі на це були інші плани.

Цього особливого дня з Києва до Львова вирушили повністю протилежні одне одному пасажири, які зайняли місця в одному й тому самому вагоні. Замість омріяного спокою провідник намагається розрядити напругу, але навіть персонал вагона-ресторану додає перцю та хаосу. Здається, потяг відчув це напруження, і застряг в безлюдному полі.

У цій екстремальній ситуації пасажири виявляють свої найкращі якості, починають слухати та розуміти один одного, адже світло всередині кожного з них сильніше будь-якої темряви. Зблизившись, вони з великим задоволенням починають втілювати мрії одне одного. Адже новорічне диво саме собою не трапляється.

Фільм показує святкування Маланки за місяць до повномасштабного російського вторгнення в Україну та перше Різдво на щойно деокупованих територіях Слобожанщини та Донеччини. 

Дмитро Мазуряк – український музикант, сопілкар гурту Kazka, який виготовляє гуцульські музичні інструменти, уже 15 років поспіль в рідному буковинському селі Іспас продовжує традицію маланкування. Живучи в Києві, Дмитро щороку повертається до рідного краю і влаштовує там свято Маланки. За місяць розпочинається повномасштабне вторгнення. Під кінець 2022 року українські військові звільнили значну частину Слобожанщини й Донеччини. Проте мешканці продовжували перебувати під постійними обстрілами, що посилювались взимку. Щоб підтримати жителів сходу та повернути на деокуповані території стародавні українські традиції, молодь з усієї України об'єдналась та поїхала туди вертепувати.

Фільм розповідає історія трагічних подій, що трапилися під Києвом у лютому та березні 2022 року. Творці проєкту розповідають, як застосовувався Київський Укріплений Район у порівнянні з обороною столиці України під час Другої світової війни.

Практично вся увага зосереджена на простих людях, які стали свідками подій, а також пережили окупацію і бойові дії в Київській області. Історики, автори картини та військові експерти порівнюють події двох воєн.

Фільм нагадує українцям про складний час оборони Київської області, відкриваючи нові деталі, і розповідає, якою ціною людям вдалося вистояти.

Британська фотографиня Самара Пірс 10 років тому випадково дізналася неймовірну історію своєї родини: її прадід, австрієць Александр Вінербергер, став свідком Голодомору в Україні в 1932-1933 роках. На свою фотокамеру він зробив історичні фотографії Харкова, що голодує, зміг вивезти їх як дипломатичну пошту до Австрії й відтак став головним фотографом Голодомору в Україні.

Вінербергер прагнув, щоб світ дізнався про геноцид українців і зупинив його, але австрійського інженера не чули. Знайшовши камеру свого прадіда та альбом із шокуючими фотографіями з України, Самара повністю переосмислює свій творчий шлях фотохудожниці. Тепер її кар'єра повністю пов'язана з Україною, Голодомором та сучасною російсько-українською війною. Відчуваючи зв'язок зі своїм прадідом, через 90 років після Голодомору, Самара вирушає у творчу експедицію на Харківщину, аби зробити власні фотографії про геноцид українців, який триває і досі.

Фільм про реальні історії простих залізничників, які з перших днів повномасштабного вторгнення рятували життя мільйонів українців, іноді – ціною власного. Під обстрілами вони робили штучне сходження вагонів, щоб не дати ворогу взяти в облогу столицю України, здійснювали операцію з відвернення техногенної катастрофи, продовжували керувати рухом поїздів у той час, коли шибки на станціях прошивались ворожими кулями...

У фільмі своїми враженнями від українських залізничників діляться екс-прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, голлівудський актор і посол доброї волі Юнісеф Орландо Блум, відомий футболіст та амбасадор United24 Андрій Шевченко.

«Потяг до життя» – це  історія боротьби, відданості та героїзму українських залізничників, якої світ ще не бачив.