Це фільм про українку, яка поставила на паузу діяльність свого туристичного бізнесу під час повномасштабного вторгнення Росії та почала транспортувати тіла загиблих військових.

Як міфологічний Харон, який переправляє душі на той бік ріки Стікс, вона перевозить тіла загиблих солдатів. Долаючи тисячі кілометрів без зупинок чи сну, вона везе тих, хто вже закінчив боротися в цьому світі й перебуває у своїй останній подорожі.

Як представити провінційну юну дівчину вищому світу столиці? Це завдання для тата Оленки – милої дівчини зі Свербіловки.

Містечко маленьке, але стоїть на покладах золотої руди, і тато в Олени відомий золотопромисловець. Однак він не поїхав жити до Москви або за кордон, подібно іншим багатим новим росіянам. Тато Оленки вдівець, а ще патріот рідного краю: народився, виріс і розбагатів у Свербіловці та дочку виховав також тут – в строгості й надіях на її майбутнє щастя. Дочка виросла, але не дуже прагне вчитися. Вона насилу закінчила школу і все, що її цікавить – власна зовнішність.

Татусь вирішує відправити доньку до Москви, влаштувати в престижний інститут і видати заміж за пристойну людину з високою столичною посадою.

За новелою «Ромео» з роману Сергія Жадана «Месопотамія».

Юнак Рома приїжджає до міста та оселяється у Даші – знайомої своєї мами. Даша – мати-одиначка, яка постійно працює, а її 12-річний син Амін більшу частину часу живе у бабусі з дідусем. Рома намагається знайти привід, аби покохатися із Дашею.