Не спішіть сідати в перший-ліпший ліфт, що зупиняється на вашому поверсі. Чекайте свого, попутного. Буває, чекати доводиться десять, буває, двадцять хвилин. Буває – усе життя. Герою фільму поталанило. Він чекав три години дванадцять хвилин.

Якби хтось узявся написати книгу «Всесвітня історія посмішки», було б правильно не забути і цих двох сусідів, котрі мешкають на різних поверхах.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.

15-річний Артур дізнається, що онкохворий брат-близнюк написав передсмертну записку. Артур  намагається врятувати брата, але що може бути сильнішим за хворобу?

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.

Вчителів слід слухати, стоячи на колінах. Розмова між батьком та маленькою донечкою. Хто все ж таки учень, а хто вчитель? 
Історія про епізод з життя молодої родини.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.

Головний герой – міністр, який знаходиться в дуже важкій життєвій ситуації. Він заплутався. У маленької дитини свої переживання. Людина, яка досягла відповідного рівня, живе в своєму світі. Але всі ми дуже схожі. Незважаючи на все те, що з нами відбувається, все таки є якісь базові цінності, спираючись на які, ми в цьому світі зможемо гармонійно існувати.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.

Маленький хлопчик-сирота, переселенець зі Сходу України, після загибелі своїх батьків опиняється у дитячому будинку і зіштовхується з жорстокістю інших дітей. Він дуже хоче у Прощену неділю відвідати церкву і попросити пробачення за свою ненависть…

У зйомках брав участь Отець Іоан Сидор, відомий з часів Майдану, саме він почав бити в набат Михайлівської дзвіниці та збирати людей на Майдан.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.

Хлопець закохується в касирку супермаркету і віддає їй своє серце… насправді… яке, з іншими пакунками, їде рухомою стрічкою до каси.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.

Хлопчик-кадет їде додому і по дорозі засинає в електричці. Люди це помічають і просять не шуміти, щоб хлопчик виспався.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів На своїй землі.

Дії відбуваються у віддаленому від цивілізації селі. Головні герої подружня пара та хлопчик, який проживає разом з бабусею.

Місцеві мешканці щодня спілкуються про побутові справи. А паралельно існує світ незвичайних, як на думку бабці, молодих людей, які насолоджуються природою та не бачать тих земних проблем, які бачать місцеві. Для молодої пари це новий досвід і нове життя. Молодий чоловік, інженер за освітою, ділиться з хлопцем своєю ідеєю унікального нового житла, збалансованого за функціоналом та природністю. Та дає пораду хлопцеві щодо балансу польоту його літака, який постійно падає при запуску. Але у новий світ мрій молодої пари приходить війна – молодого чоловіка забирають у зону АТО…

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів На своїй землі.

Дівчина-підліток, мешканка мегаполісу, в день пам’яті жертв Голодомору, вирішує самотужки боротися з відсутністю свічок у вікнах багатоповерхівок навколо себе. Підготувавшись належним чином, вона заходить до під’їздів і ставить свічки на всіх доступних вікнах. На сходах стикається з чоловіком, який спочатку вороже налаштовується до дій дівчини. Після нетривалої та гострої розмови ветеран АТО вирішує допомогти дівчині. З’являється певна художня паралель між вшануванням жертв одного терору – Голодомору – та важкими втратами сучасної України.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів На своїй землі.

Молодий волонтер на старенькому мікробусі будь за що намагається довезти життєво необхідні речі військовим на Сході, де йдуть бойові дії, але на шляху трапляються труднощі. Люди далекі від волонтерства намагаються допомогти хлопцю. У фільмі знімається справжній волонтерський автомобіль, який проїхав понад 1000 км в зоні бойових дій, доставляючи медикаменти та евакуюючи поранених.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.