Надія – вдова, яка працює на бензоколонці. Після смерті чоловіка вона сама виховує двійнят – Соню та Артема, які навчаються у випускному класі. Жінка не вірить в чудеса і вже навіть не сподівається, що зможе облаштувати своє особисте життя. Вона не належить до тих людей, яких тішить самотність. Часом усім треба побути наодинці з собою, проте не на постійній основі. Діти виростуть і підуть торувати свій шлях, а їй залишиться лише спогади.

Раптово, один з відвідувачів просто зачаровує Надію. Незабаром Михайло і Надя починають жити разом. Молодий чоловік всіляко намагається стати хорошим другом для дітей коханої жінки, але всі його старання марні. Підлітки не можуть звикнути до думки, що в їхньому домі з'явився інший чоловік, який претендує на роль їхнього батька. Усім своїм виглядом і поведінкою вони показують, що Михайло небажаний гість у цьому будинку і зокрема у їхньому житті.

Після випускного на березі річки було виявлено тіло 17-річної дівчини з ознаками насильницької смерті, однієї з випускниць, ефектної красуні Валерії Самохіної, королеви випускного балу. Поліція заарештовує шкільного вчителя, у якого був зв'язок з убитою. Та попри це, Надя підозрює у скоєному власного сина. Досить важко повірити, але безліч виявлених доказів, вказують на причетність її сина до злочину. Наді важко змиритися з таким станом справ, і, перш ніж приймати у зв'язку з цим якесь рішення, вона має намір у всьому розібратися сама.

Несподівано, поліція арештовує Михайла, що просто шокує Надю, і водночас дарує полегшення...

Маленький Мирошко вирушає до лісу в пошуках їжі для матері, яка помирає від голоду. Але світ, у який він потрапляє, виявляється жорстоким і безжальним. Його зраджують, переслідують, намагаються зламати. Та навіть у найтемніші моменти хлопчик знаходить у собі сили боротися.

Це історія вибору: вижити за будь-яку ціну чи залишитися людиною?

За книгою Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва».

Фільм має мало спільного з катастрофою, скоріше він про світ Чорнобилю, про який ми мало знаємо. Свідки подій розповідають про своє звичайне життя того часу, потім про катастрофу. Їх голоси формують довгу, жахливу, але дуже необхідну молитву, що минає кордони і змушує нас сумніватись у сталих точках зору щодо трагедії.