Фільм розповідає про події, що розпочалися на території України ще весною 2014 року, власне, з початку окупації Криму. Режисер фільмував хроніки про схід і про добровольчі батальйони – ще коли Надія Савченко не була головною героїнею. І в процесі роботи з’явилася Надія – як героїня, яка уособлює ідею добровольчих батальйонів та громадської ініціативи.

Стрічка додає деталей до портрету Надії Савченко, розкриває її характер, зазирає у дитинство – і монументальна постать Героя Нашого Часу набуває вкрай особистих й несподівано тендітних рис. На фоні анексії Криму, бойових дій на Сході, про Надю розповідають її мати та сестра, бійці, що воювали разом з нею, та люди, яким не байдужа її доля.

Події розгортаються навколо хостела під назвою «Хамелеон», в якому живуть і працюють головні герої. Одна з них – дівчина Зоя, яка приїхала до Києва захищати дисертацію. Але замість цього опинилася в публічному домі, а незабаром отримує звинувачення від поліції в його утриманні. Розгублена Зоя згадує єдину знайому людину в Києві. Вони зустрічалися з Сашком кілька років тому. Хлопець володіє хостелом, а значить дівчина може сховатися в безпечному місці, хоча б ненадовго. Зоя давно фантазувала, як вони знову зустрінуться, адже розставання, як вона вважала, було помилкою. Але колишня кохана не може впізнати знайоме обличчя. Виявляється, Саша потрапив у аварію і йому довелося зробити пластичну операцію, а пам’ять відновити не вдалося.

Саша, втративши своє минуле, бачить у Зої рятувальний круг. Зустріч дарує надію пригадати, хто він насправді. І це його найзаповітніше бажання.