Дзідзьо спізнюється на літак до Португалії, де на нього чекала мама та знайомство з дівчиною Зоряною, яку вона йому і підшукала. Мама так розгнівана легковажністю сина, що виганяє його зі своєї міської квартири та відправляє у дідову хату.

У селі Дзідзьо починає життя із дуже делікатної для себе ситуації. Його друг та сусід Бодя Павук починає розважати Дзідзя у свій брутальний спосіб. Але у чоловічий тандем втручається тендітна дівчина із дивним ім’ям Квітка. Пристрасті розпалюються, емоції вирують, інтриги посилюються. Яким буде перший раз Дзідзя?

За казкою Сашка Лірника «Про Чорного Козака, Ганну Шулячку та страшне закляття».

Події відбуваються у ХVII ст. Від чоловіка, котрий пішов на війну, красуні Ганні залишається лише перстень, шабля та донька. Ганна відмовляє численним женихам і самостійно веде господарство та виховує дитину. Але раптом починають відбуватися дивні речі — по ночах хтось приходить до обійстя і виконує найтяжчу роботу: оре поле, лагодить ворота… Ворожка дає Ганні зачароване яйце, здатне зробити її невидимою і дізнатися, хто приходить до неї уночі. І побачила Ганна Чорного Козака, проклятого не бачити світла сонячного…

До кого підіймає чарку монах? До кого він читає свої молитви? Коли сонце сідає за річкою, все стає сірим і вже складніше відрізнити біле від чорного та межу між ними. Монах переступає цю межу у пошуку відповіді.

Фільм входить до кіноальманаху короткометражних фільмів Літо. Дзига. Love.

Випадкове знайомство приводить Майю та Марка на знамениту «Лису Гору». Місце, яке завжди було об'єктом різних чуток, не залишає сумнівів, що там відбувається щось жахливе...

Одна неприємна подія змушує Майю ховатись від ледь знайомого хлопця. Заблукавши, вона розуміє, що не дарма завжди боялась піднятися на загадкову гору. Адже декілька років тому саме тут при невідомих обставинах зникла її мати.

Тринадцять коротких сюжетів, заснованих на документальних матеріалах, показують панораму життя на окупованих територіях сходу України, коли розпадаються інститути влади, сімейні та професійні зв'язки, коли речі перестають називатися своїми іменами.

Кілька героїв пов'язують епізоди між собою і передають одне одному, немов естафетну паличку, увагу глядачів. «Зелені чоловічки» не можуть пригадати назви свого «рідного містечка, тут поруч». Німецького журналіста на блокпосту зустрічають криком «фашиста зловили!». Тут святкують весілля та влаштовують вуличні розправи, експропріюють на благо «республік» машини та гроші, живуть у підвалах, рятуючись від обстрілів.