За мотивами збірки оповідань Катерини Калитко «Місто загублених, або Маленькі страшні казки».

Напередодні Великодня в українське село привозять ікону Ефіопської Божої Матері. Це спричиняє конфлікт між молодим священником і його паствою. Одного разу вночі хтось розрізає ікону. Після нічних подій ікона починає мироточити.

Фільм з документального циклу «Фортеця Маріуполь».

Герой фільм Барс – заступник командира ВРСП другого батайльону. Тримаючи оборону на «Азовсталі», Барс ділиться з нами кадрами, знятими після бойових зіткнень із російськими військами.

Стрічка є чотирирічним спостереженням, документальним щоденником трьох жінок — Ольги, Олени та Ніни, яких обʼєднав Болград, 88 батальйон та війна. Авторка слідкує із камерою за їхніми історіями з початку повномасштабної війни до кінця 2025 року.

«Вона» —  це історія про очікування. Про життя, яке триває в укриттях, у волонтерстві, у постійному очікуванні повідомлення «живий», «+», «4.5.0». Про любов, що змушена дорослішати разом із війною і яка дає їм сил перемагати всі труднощі та обставини.

Це історія трьох звичайних надзвичайних жінок, які тримають тил, родини, в яких впізнає себе кожна українка. Героїні за чотири роки війни проходять свої трансформації — від надії на швидке завершення і звершення своїх мрій до відчаю, безнадії, безкінечного очікування, антидепресантів. Втрата дитини і народження дитини, весілля і похорон побратима, життя і смерть йдуть паралельно, все як є насправді в житті всіх українців у війні.

У фільмі видні невидимі руйнації цієї війни — психологічні травми, через які проходить український народ.
На противагу сьогоденню жінок ми бачимо будні їхніх чоловіків, військових 88 батальйону, що дає повне уявлення і контраст життя на фронті і в тилу і допомагає подолати відстань між військовими та цивільними.