День. З висоти пташиного польоту камера повільно опускається в парк Одеської кіностудії. Голі чорні стовбури дерев навколо. Бура листя під ногами. Старовинний італійський фонтан з сумним Нарцисом. Пізня осінь. Безлюдно й тихо.

Довга панорама по моховитої стіні. Особняк княгині Сан-Донато.
...В кадрі пропливають барельєфи:

Рафаель... Пушкін... Шекспір​​... Марія Медічі... герб Трубецьких...

Камера огинає кут будівлі і... на екрані, немов привид, з'являється бліде обличчя Віри Холодної. Вона трагічно підкидає брови, по її губах ковзає сумна посмішка. Віра сплескує руками і зникає в стіні.

Камера пливе далі. Старі стіни , ворота павільйонів і сліпі вікна за поіржавілими гратами, скульптури і самотні лавки, залишки реквізиту і декорацій – фактура, неабияк пошарпана часом. Кадри з фільмів Олександра Довженка, кадри з радянських фільмів, знятих в Одесі. Виникають і розчиняються в повітрі особи знаменитих акторів...

Kамера продовжує «гуляти» по території кіностудії... Поки з кущів, зарослих бур'янів, не виникає пересохлий занедбаний басейн з самотніми останками рибальського човна в його глибині...

Камера наїжджає все ближче, пливе над похмурим кінематографічним спорудою. Обступають з усіх боків зарості розчиняються в повітрі, басейн невидимо заповнюється водою і його «горизонт» зливається з далеким морським горизонтом. З'являються перші хвилі і в кадрі з'являється ковзає по відкритому морю білосніжний вітрильник.
А слідом за ним – відома фінальна сцена з радянської кінокласики – «Весна на Зарічній вулиці».

Фільм присвячений 100-річчю найстарішої кіностудії в країні, Одеській кіностудії.

Макс живе в своє задоволення і не обтяжує себе підрахунком жіночих спідниць. На щастя, їх в його житті дуже багато. Але автомобільна аварія закінчує це свято. Несподівано він зустрічає Янгола смерті, яка пропонує Максу подорож в минуле, бо тільки це врятує його від пекельного полум'я. Шлях Макса пролягає по всім жіночим долям, які він, граючись, зруйнував. В кінці ж його чекає зустріч з тією, яка всього однією відповіддю змінить все.

Фільм з циклу «Видатні люди Вінниччини».

Фільм присвячений громадському діячеві, лікарю, реформатору, міському голові Вінниці у 1899-1917 рр. За головування Миколи Оводова Вінниця отримала «економічне диво»: річний бюджет зріс у 11,2 рази, господарство та соціально-культурна сфера міста значно поліпшились (телефонізація, електрифікація, поява системи водопостачання та мережі громадського транспорту).

Максим і Яна прожили в шлюбі 10 років. Не можна сказати, що це були щасливі 10 років, але і нещасними їх теж назвати не можна. Це були ЗВИЧАЙНІ 10 років подружнього життя. Їх відносини перетворилися на союз, любов на повагу, а пристрасть на подружній обов'язок.

Так само спокійно і буденно Максим і Яна вирішили розлучитися. На той час перед обома вже відкрилися нові перспективи в особистому житті, кожен з них пробує знайти щастя поза шлюбом. Герої їхніх нових романів – Борис та Олена.

Проте суд, не почувши вагомих причин для розлучення, згідно з законодавством України, дає подружжю місяць на примирення.

Ввечері Макс і Яна зустрічаються вдома і влаштовують перший за 10 років справжній скандал. Заспокоївшись, чоловік і жінка приходять до думки про те, що якби вони не мовчали всі ці 10 років, а висловлювалися одразу, то може все б було по-іншому. В решті решт Макс і Яна домовляються за відведений на примирення місяць допомогти один одному зробити те, що вони завжди хотіли спробувати, але боялися про це навіть подумати: еротичні фантазії, потяг до екстриму і просто дивні бажання.

Адаптація канадського оригінального формату «My Awkward Sexual Adventure» («Мої сексуальні пригоди»).

Коли на пропозицію руки і серця тобі кажуть, що ти в ліжку повний нуль, тут не до жартів. Вбитий горем Сергій приймає чоловіче рішення і їде в Прагу на Новорічні свята до свого друга Василя. Після ночі обломів у стрип-клубі він випадково знайомиться зі стриптизеркою Діаною, яка обіцяє зробити з нього супергероя. Але на шляху до великої мрії стає його колишня дівчина.