Драматична історія українського автоського кінематографу 1960-90-х років, зокрема про творчу долю режисерів: Сергія Параджанова, Івана Миколайчука, Леоніда Осики, Миколи Мащенка, Романа Балаяна, Віктора Криштофовича та інших.

У фільмі використано уривки з 35-и стрічок, які символізують розквіт українського кіновиробництва.

Про вченого-етнографа, поета і журналіста, юриста, активного діяча українського національного руху, автора тексту українського гімну Павла Чубинського (1839–1884) і його вшанування на батьківщині.

Дні пам'яті П. П. Чубинського в с. Велика Олександрівка Бориспільського району Київської області. Про П. П. Чубинського розповідає краєзнавець В. Йова.

Капітан поліції Ігор Свєтлов продовжує вести непримиренну і безкомпромісну боротьбу з злочинністю міського району з промовистою назвою Гарлем. На стороні криміналу — переважаючі сили, корумповані зв'язки, жорстокість і хитрість. В арсеналі Свєтлова — непримиренність до брехні і зради, прагнення помститися за всяку ціну і, звичайно, підтримка вірних друзів. У цій вічній війні перемога зумовлена ​​зверху, і ім'я її — правосуддя.

У Гарлемі, як і раніше, неспокійно… На догоду наживи приносяться честь, совість і людяність. Якщо є можливість заробити на виробництві паленої горілки — не питання, навіть з огляду на той факт, що від цієї горілки загинув не один десяток людей… А якщо компаньйон по бізнесу забороняє ведення наркоторгівлі під прикриттям загального авторинку — тоді можна вбити норовливого і кінці у воду. Не гидують у Гарлемі й кіднепінгом. Вже двох підлітків викрали й убили з особливою жорстокістю…

Тим часом, Сергій Кравчук, відсторонений від посади начальника РУВС, вирішує зайнятися бізнесом. Він працює тепер під прикриттям свого брата Івана Антонова, досить впливової фігури в місті. Свєтлов, який має вагомі причини вважати Кравчука своїм ворогом номер один, вирішує вивести полковника на чисту воду…

За мотивами оповідань Михайла Могилянського.

Традиційний любовний трикутник – чоловік, дружина та третій, що постав зненацька, – завершується несподіваним фіналом.

У основі сюжету – історія музейного працівника Ніни Косенкової, яка живе майже самітницьким життям. Коло її спілкування – це картини в музеї і приятелька по дому Олена Миколаївна, в минулому відома оперна співачка. Олена Миколаївна через свій свого вік і майже патологічну недовіру до оточуючих ніколи не покидає своєї квартири. Але саме вона та її житло стали ласим шматком для «чорних рієлторів».

Ніна випадково знайомиться у магазині з хлопчиком Санькою, у якого напередодні в автомобільній катастрофі загинули сестричка і мама, та обіцяє хлопчиську намалювати портрет його мами. На роботі у Ніни починають відбуватися неприємні речі – будівлю музею збираються відібрати, і в результаті всі картини і працівники музею можуть опинитися на вулиці. Дівчина намагається боротися з чиновниками і відстоювати музей, але наштовхується на безліч перепон. Побоюючись залишитися без роботи та засобів до існування, Ніна здає кімнату в своїй квартирі Роману, вельми приємному і освіченому молодику. Здавалося б, і матеріальне становище Ніни може налагодитися і, можливо, відбудуться зміни в її особистому житті, але через деякий час виявляється, що Роман зовсім не той, за кого себе видає...